Галина Стельмащук • Марія Гарасовська-Дачишин

101 подорожі, застуди й ревматизм від праці на вітрі та морозі, не- велику квартиру заставлену готовими й недокінченими карти- нами, фарбування рам, і безкінечне пакування картин на ви- ставки. У приятелів художниці складалося враження, що Міка вже не могла жити без пленерів, вона завжди на пленері. Їй байдуже, що на ній одягнуте, лиш би було тепло взимі і зручно влітку. Міка – це безмежне завзяття. Вона завжди знайде куточок природи, який в далекій від Батьківщини Америці нагадає їй Україну. Завжди знайдеться земляцька душа, яка підвезе на автомобілі до мальовничого куточка і прихистить художницю після роботи над картиною у своїй оселі – стомлену, але весе- лу. Життєрадісність, весела вдача мисткині імпонувала людям і вони відкривали їй свої серця, за що отримували на згадку пейзаж або вазу з нев’янучими квітами. Складається враження, що малярка не хотіла пропустити жодної досяжної території. Кожного року її пейзажі інші: то в них спокійна зелень і мрій- ливість озер Ілліною та Вісконсіну, то динаміка гірських струм- ків у Кетскільських горах, то височенні горді гори Колорадо, які нагадували їй рідні Карпати. На всю силу палає вогонь у її картині «Гуцульська ніч», свіже повітря дурманить після дощу, а по дощі дерева такі свіжолисті, пахучі й щасливі, що Міка спі- шить впіймати мить, поки вони не обсохли й не припали пилом (картина «Пройшов дощ»). У своєму слові на одній з виставок Ганна Черінь відзначила, що «Кожного року в картинах Міки є нові теми, нова техніка, якийсь новий спеціальний підхід». Нове, що появилося у творчості мисткині – сюжетні компози- ції, у яких окрім природи бачимо людей. Це видатні полотна «Помста Княгині Ольги», «Ватра сумівок», «Голод». У картині «Ватра на сумівській оселі» на полотні закомпоновано сто ді- вчаток, на іншій картині – стільки ж дівчаток стоять у черзі, щоби взяти каву. Картину «Голод» і аналізувати страшно… Го- лодна мати намагається нагодувати грудьми вже мертве дитя. Варто відзначити представлені глядачеві на цій виставці по- лотна «Висипались будяки», «Квітне любин», «І досі сниться», «Поцілунок осени», «Квітне кораль», «Золотень» – таку чудову назву осені дала своєму твору Міка Гарасовська-Дачишин.