Галина Стельмащук • Марія Гарасовська-Дачишин

118 ПІСЛЯСЛОВО Повоєнна еміграція гідно репрезентувала український народ у багатьох країнах світу, була великою частиною його талантів, його інтелектуальної сили. В цій гущі талантів були політичні діячі, інженери, священики, лікарі, хлібороби й робітники, ви- датні літератори, науковці, педагоги, мистці сцени, різця і пен- зля. Коли йдеться про митців, то вони мали поза Батьківщиною своїх великих попередників, згадати хоч би скульптора Олек- сандра Архипенка і Олексу Грищенка. Саме представникам українського мистецтва, як ніякій іншій групі української емі- грації, вдалося виконати те завдання, яке ставили собі вихідці з України: стати амбасадорами приниженого бездержавністю народу. Серед них була Марія Гарасовська-Дачишин. Мистки- ня написала понад тисячу творів, яких вистачило на 25 персо- нальних виставок де показувала щоразу нові полотна. У 2014 р. відбулася велика посмертна виставка. Марія Гарасовська-Дачи- шин була учасницею усіх (прижиттєвих) Мистецьких виставок жіночої творчості. По кілька разів на рік експонувала свої тво- ри на групових виставках. Міку, як ніжно її називали митці, любили за веселу вдачу, ціну- вали як високопрофесійного митця і організатора за її безвід- мовне виконання обов’язків і доручень громади. Вона була над- звичайно працьовитою. В її особі наче злилися обдарованість пейзажиста і неспокійний дух мандрівника. Вона вміла пере- дати, донести до глядача красу природи, виконувала твори з та- ким завзяттям наче кожна квітка, рослинка, дерево, гори малю- вала востаннє, у яких часто пізнавався український дух. Вона любила людей, творила для них і її любили. Її творчість сприй- мали не лише українські громади, але й американські. Вона