Галина Стельмащук • Марія Гарасовська-Дачишин

60 Квіти – живе джерело натхнення мисткині Велику частину творчого спадку мисткині становлять квіти. Вона писала їх багато і по різному – у глечиках і вазах, городні й польові і такі, що проростають на волі, в природі. На полотнах Марії усі вони виростають з одного джерела – любові мисткині до природи, відчуття її мови і краси. Краса багатьох квітів про- йшла крізь душу майстрині. Око глядача насолоджується ви- шуканим колоритом і викликає в нього поетичні почуття. Кві- ти Марії Гарасовської-Дачишин різноманітні, пише художник Павло Лопата: «свіжі, що росли в неї на городі, у вазах, дзбанках і горщиках, дико пророслі в межах і серед трав». Вона писала їх сміливо, впевнено, майстерно. Наче одним подихом. З-під мазків пензля народжувалися різнобарвні відтінки бузково-фі- олетових, синьо-зелених, м’яко-сірих тонів. [40 ]. Квіти Марія писала у затінку стін будинків, на полонинах, на тлі осіннього лісу, встромлених у скляну банку, у скляну або керамічну вазу, зібрані у букет, на тлі вікна, відбиті у дзеркалі. Часто ставила у будь-якій вазі на столі, збагачуючи композицію яблуками, чи іншими дарами природи, а то й щоб згадати свою Україну, кла- ла у посудину писанки. Інколи квіти заповнюють усю площину картини, як наприклад полотно «Конвалії», 1968 р. Марія Гара- совська-Дачишин уміла вловити і передати на полотні не тіль- ки характер людини: у її художньому письмі свій характер має кожна квітка, кожен листочок. Квіти у неї завжди радісні. Окре- ме місце серед квітів займають соняшники. На всіх картинах кожен соняшник має свій характер − «Гордість городу», «Суд над соняшником», «Винен, засудити». У відгуку на десяту пер- сональну виставку Марії Гарасовської-Дачишин письменниця Марія Гарасевич писала, що мисткиня з гумором і захопленням