ОБІЖНИК • 10/2021

18 Через свою присутність вона допомагає зрозуміти, що Господь з ними завжди, і у складних моментах їхнього життя також. «Розмовляли про футбол, вміння бути близько до людей, простоту та мігрантів. Кардинал поділився сво- ми думками про те, що б він робив, якби став єпископом сьогодні. Його поради дуже цінні! Востаннє ми мали змо- гу спілкуватись у 2004 році у Парижі», — поділився вра- женнями від зустрічі владика Степан. Молитовну зустріч з укра нцями Відня голова ПМВ роз- почав з Архиєрейсько Божественно Літургі на парафі свято Варвари. «Мені надзвичайно приємно у неділю всіх святих укра- нського народу бути разом з вами, у вашій спільноті, вашій церкві», — зазначив владика Степан на початку проповіді. Він зауважив, що храм свято Варвари є осе- редком укра нства в австрійській столиці: «У цих стінах переплітається історія нашо Церкви. Вона переживала різне, подібно, як ми переживаємо в житті моменти під- несення і моменти випробувань». Проповідь владики Степана була присвячена питан- ню побожності. «Бути християнином — це бути люди- ною, справжньою, побожною, це дозволити, щоби Бог був у житті на першому місці. А як каже святий Августин, коли Бог на першому місці — все решта на сво х місцях». Владика Степан також передав укра нській громаді Відня подарунок Глави УГКЦ для храму свято Варвари — антимінс з мощами святого Йосафата Кунцевича. Такі ж антимінси отримали всі громади УГКЦ в Австрі , які відві- дав єпископ. Владика звершив Архиєрейську Божественну Літур- гію у храмі Пресвято Родини для новостворено укра н- сько громади у Відні. Йому співслужили вікарій для схід- них католиків в Австрі о. Юрій Коляса, о. Любомир Дутка, о. Тарас Шагала, о. Андрій Євчук та секретар ПМВ о. Роман Ільницький. 24 травня 2020 року у цьому храмі при пара- фі Neuottakring відбулося перше богослужіння укра- нською мовою для ново громади вірних УГКЦ. Це вже друга укра нська громада у столиці Австрі . (Перша пара- фія УГКЦ у Відні — свято Варвари). Потреба у новій гро- маді постала через постійне зростання кількості вірних в Австрі . «Коли чуємо слово «церква», то переважно уявляємо собі величаву будівлю з каменю або дерева, де ми маємо нагоду прийти і побути з Богом. Інше розуміння — це є спільнота людей, різних за сво ми смаками, фахом, бачен- ням, але яких об’єднує віра у Бога», — зазначив владика Степан. Роздумуючи над тим, навіщо потрібно йти до Церкви, єпископ зауважив, — перш за все, щоби не бути самот- німи, а прийти і бути разом однією великою родиною: «Водночас, ми приходимо подякувати Богові за все, що є в нашому житті. Деякі Отці Церкви кажуть: ти не мусиш в Бога просити, достатньо лишень дякувати за все, а Бог сам дасть все, що тобі потрібно». Після Літургі єпископ поспілкувався з громадою. Дорогою до укра нців Зальцбурга владика також про- відав укра нських семінаристів в Абатстві святого Хреста (заснованому в 1133 році) в містечку Хаиліґенкроиц непо- далік Відня. Єпископ відвідав Інститут папського права імені Бенедикта XVI та семінарію св. Леопольда. До Хаиліґен- кроицу сьогодні прикута увага католиків цілої Європи, адже останні 20 років тут відбувається «бум покликань» (Berufungsboom) — понад 100 монахів цістерціанців та близько 40 семінаристів, з яких 7 навчаються для УГКЦ. Владика зустрівся з ректорами семінарії та інституту і Високопреподобним Абатом. Єпископ подякував ректо- рату за опіку над укра нськими семінаристами і помолив- ся разом з ними. У Зальцбурзі голова ПМВ відслужив молебень до Пре- свято Богородиці у місцевій церкві святого Марка і поспілкувався з укра нською громадою. «Я звертаюся до Богородиці у молитві, особливо у ситуаціях, коли є багато запитань, але мало відпові- дей, — зазначив владика Степан під час проповіді. — Кожен з нас переживає певні виклики, постає на роздо- ріжжі, —у таких випадках маємо звертатися до Пресвято Богородиці, яку називаємо нашою Небесною Заступни- цею і Покровителькою. Матір Божа є тією, хто нас розу- міє і співпереживає. Вона допоможе обрати правильне рішення, знайти правильну відповідь. Знайти правильну відповідь—це відчитати Божу волю. А все наше життя— це вміння годитися з Божею волею».