ОБІЖНИК • 10/2021

та: «Це особа, яка рухається, але рухається з Богом, яка йде вперед, щоби стати іншою людиною. Ми з вами повинні прагнути бути іншими, бути кращими. Бути тими, які довіряють усе своє життя Господу Богу». Владика Степан також наголосив, що проща — це період особливо ді Божо ласки: «Це час, коли Бог нас бачить, Бог нас чує і хоче щоби ми відчули Його при- сутність у нашому житті. Ми вирушаємо у цю віртуаль- ну 10-денну прощу до Зарваницько чудотворно іко- ни Матері Божо . Долаємо цю дорогу з Пресвятою Дівою Марією, Матір’ю Божою і нашою матір’ю. Ми йдемо до не , бо усвідомлюємо, що через не , Марію, стаємо ближче до Бога, краще розуміємо себе, глибше починаємо пере- живати нашу віру у Господа Бога, наше покликання бути християнами». Голова ПМВ зауважив, що цей рік подарував нам осо- бливий час, час застанов і роздумів: «Час, коли здається, що життя у світі зупинилося. Люди почали інакше сприй- мати все, розуміти, що дуже мало від них залежить. Поча- ли оглядатися на Бога, на Церкву, усвідомлюючи, що потребують віри, щоби зрозуміти усе те, що відбувається довкола нас. Ці 10 днів прощі —нагода для кожного з нас зрозуміти себе, допомогти іншим, тим, хто є поруч нас. Спробувати свідчити Бога сво мжиттям, сво ми вчинками, зокрема і серед тих, які, може, ніколи до церкви не ходи- ли і ніколи не переживали паломництва ні в реальному, ні в онлайн-форматі. А ми з вами маємо нагоду тих людей запросити. Нехай Пресвята Богородиця супроводжує нас цих 10 днів. Нехай цей час буде нашим часом особливо- го преображення. І так важливо, щоби ми цей час гідно і правильно пережили. В добру путь!» Засновником прощі мігрантів і багаторічним духов- ним провідником був світло пам’яті о. Василь Поточняк, виконавчий секретар ПМВ. «Задум прощі з’явився ще в Італі , де ми з укра нця- ми роздумували над тим, як допомогти мігрантам, коли вони вже повертаються на Батьківщину, особливо хнім родинам і дітям, — ділився в одному з інтерв’ю о. Василь Поточняк. — Одного разу, у 2004 році, ми організува- ли в Дрогобичі зустріч із членами сімей мігрантів, помо- лилися і зрозуміли, що цього замало. Необхідно здру- жити дітей мігрантів між собою, адже вони мають одна- кові проблеми і потреби. Тому вирішили організувати піше паломництво. Болонська громада Італі , де я на той час душпастирював, підтримала мене у цьому намірі, в Укра ні таку підтримку я отримав від о. Ігоря Казанкеви- ча, і разом ми організували цю прощу. Тепер люди йдуть на прощу, і щораз х більше, щоб глибше розуміти себе і того, хто поруч, свідчити іншим Божу правду». Щодо цілей прощі, то о. Василь свого часу окреслив декілька: «Перша мета — щоб і похід, і молитва, і праця в групах, і катехиза, і вільний час, і різного роду служіння, одним словом, кожен день, кожна година і кожна хвилина на цій прощі, були жертовництвом на Божу славу. Друга мета — молитися за мігрантів і хні родини — за тих, що ви хали за кордон і тих, що залишилися тут. Щоб христия- ни про них пам’ятали, щоби ми х не засуджували, а нама- галися зрозуміти й допомогти. Щоб кожен із нас щось зро- бив для того, щоб об’єднати ті сім’ , щоб допомогти дітям, які ростуть без батьків, і допомогти адаптуватися тим людям, які хочуть повертатися в Укра ну». У 6-й день прощі традиційно завжди згадували усіх померлих, перш за все прочан, які здійснювали це палом- ництво в попередні роки, але вже відійшли до вічності. Тож під час заупокійно Літургі у храмі дрогобицьких свя- щенномучеників Северіяна, Якима та Віталія молилися за усіх паломників і мігрантів, які відійшли до вічності, і за о. Василя Поточняка. 44