Річард Мак-Кеон «СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА»

1 Опис Суїцид – трагічно перерване життя людини, спустошлива втрата для родин та друзів, зменшення наших спільнот та криза громадського здоров’я нашої нації. Для клініцистів утратити пацієнта через суїцид є, мабуть, нашим найбільшим страхом. У 2005 році понад 32000 амери- канців закінчили життя самогубством (Центри з контролю захворюва- ності, 2008а). У світі близько 1 мільйону людей гине внаслідок суїциду щороку, – це більше життів, ніж забирає насильницька смерть або війна (Всесвітня організація охорони здоров’я, 2000). Пошкодження, заподія- ні самому собі, за оцінками, відповідають за 1,4% сукупного показника захворюваності по всьому світові (Всесвітня федерація охорони пси- хічного здоров’я, 2006). І все ж, попри масштаб цих утрат, мабуть, саме через глибину наших страждань і непевності, коли ми опиняємося пе- ред актом навмисного саморуйнування, ми як суспільство відвертали- ся і не намагалися долати проблему суїцидальної поведінки, незважаю- чи на її трагічні наслідки. Кей Редфілд Джеймісон (Kay Redfield Jamison) влучно висловила- ся щодо боротьби з суїцидом: «Розрив між тим, що ми знаємо і як ми діємо, несумісний із життям». У своїй книзі «Ніч настає швидко» (1999), в якій від першої особи описане протистояння сильним поривам вчи- нити самогубство, авторка підкреслює тісний зв’язок між психічним захворюванням і суїцидом, а також факт, що викликає значне занепо- коєння: більшість самогубців ніколи не лікувалися від розладів психіч- ного здоров’я. Попри нашу обізнаність в успішному лікуванні багатьох станів, які є чинниками суїцидального ризику, – депресії, зловживання психоактивними речовинами, біполярного розладу, – безліч тих, чиє життя обірвав суїцид, ніколи не отримували відповідної терапії цих розладів (Луома, Мартін і Пірсон [Luoma, Martin, & Pearson], 2002). Окрім того, що прірва між тим, що нам відомо і тим, як ми діємо, фатальна, також гіркою правдою є величезна прогалина між тим, що ми знаємо і тим, що нам треба знати для більш ефективної превенції суї- циду. Ця прогалина теж летальна. Наприклад, у нас немає досліджень, що можуть підтвердити дієвість стаціонарного лікування для запобі- гання суїциду, не кажучи про дані, за яких умов госпіталізація може виявитися ефективною. Нам бракує цих знань, хоча покладатися на лі- У світі близько 1 мільйону людей гине внаслідок суїциду щороку, – це більше життів, ніж забирає насильницька смерть або війна