Галина Стельмащук • Марія Гарасовська-Дачишин

11 отця Станіслава отець Теофіл отримав парафію у с. Коровиці, тоді Любачівського повіту, де душпастирював 50 років. Саме у с. Коровиці народився батько художниці Марії Гарасовської – Станіслав Гарасовський. Гімназію він закінчив у Ярославі, а богослов’я студіював у Перемишлі. У 1908 р. був висвячений у Перемишлі єпископом Чеховичем. Спершу о. Станіслав працю- вав у Старому Самборі, а опісля дістав парафію у с. Баличі біля Перемишля. У 1921 р. отець прибув до с. Себечева, що лежало за 10 км від Белза, за 16 км від Сокаля і за 84 км від Львова*, де от- римав парафію, яка належала до Белзького деканату [44, с. 772]. Марії виповнилося на той час 10 років. Отець Станіслав Гарасовський був високоосвіченою людиною, знав п’ять іноземних мов, багато уваги приділяв вихованню на- ціонально свідомої себечівської молоді. З його приходом у селі активізувалося культурне і духовне життя. Отець Станіслав навчав дітей грамоти не лише у Себечеві, але й прилеглих се- лах – Вербіжі, Русині, Лешкові. Зворушені такою увагою пароха до своїх дітей селяни ставилися до нього з особливим довір’ям, навіть з пієтетом. Налагоджувалася сприятлива атмосфера для розгортання громадського і культурного життя. З допомо- гою «Просвіти» і активної себечівської молоді отець Станіслав організував у селі аматорський театральний гурток, який за- працював регулярно і згодом мав досить широкий репертуар: «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Мартин Боруля», «Ма- ти-наймичка», «Ой не ходи, Грицю…» та ін. Музичний супро- від до п’єс здійснювала на фортепіано дружина о. Гарасовсько- го п. Наталія Гарасовська.[ 43, с.38]. Марія, ставши студенткою Жіночої учительської семінарії у Львові, створювала для теа- тру сценічні декорації та охоче грала у ньому жіночі ролі [37, с.4]. Крім «Просвіти» у селі діяли гурток «Відродження» (про- ти вживання алкоголю), організація «Соколи», «Доріст», філія «Союзу українок». Разом з церковним комітетом о. Станіслав доклав багато зу- силь, щоб оздобити муровану сільську церкву, збудовану в 1903 р. на місці старого храму[43, с.37]. Розписи у новій цер- кві виконав маляр, полковник армії УНР Борис Васильович Палій-Неїло (1878-1956). Він походив з дворян Полтавщини,