Галина Стельмащук • Марія Гарасовська-Дачишин

23 акварелю, від якої я вже не «відчепився», на ній була мати з ди- тинкою, що спить, може її доня, а в матері така червона хустка і така червона уставка рукава, що можна було ту картину наз- вати «Червона мадонна». До слова, аквареля не мала рам і була настромлена просто на цвях» [37]. Переживши табірні негаразди, уникнувши репатріації,***** у 1949 р. українська мисткиня могла покинути табір для пе- реміщених осіб і була вільна у виборі поселення. В радянську Україну шлях був закритий. На своїй рідній землі її родину клеймили «буржуазними націоналістами, зрадниками, ворога- ми народу». Там на них чекали Сибірські табори або знищення. Наші митці роз’їхалися по світу – хто в Америку і Канаду, хто в Аргентину і Бразилію, Венесуелу і навіть Австралію. Марія Гарасовська-Дачишин, як і багато інших наших митців, обрала для проживання Чикаго США. Варто зазначити, що в Америку могли поїхати тільки ті мешканці табору хто мав там родину і міг підтвердити, що йому забезпечене місце праці. Що їх там чекає? Під час війни вона втратила понад 200 своїх творів... Але не втратила віри в себе, в батьківську науку, в мистецтво… І вже знана всіма Мікина усмішка осяяла обличчя. Марія Гарасовська- Дачишин, третя зліва, біля скульптури під час навчання у Краківській академії мистецтв. Справа Григорій Крук. 1933