Галина Стельмащук • Марія Гарасовська-Дачишин

22 У Кляйнбраху чекали на Юрія, який втік на цей раз з-під ні- мецького арешту. Щоб вижити у Кляйнбраху Міка виготовля- ла ляльки та іграшки для сиротинців. Дочекавшись Юрія, всі разом вирушили до Ашаффенбургу і опинилися у таборі для переміщених осіб.**** Енергійна, швидка, невисока на зріст, але досконала статурою, завжди усміхнена, весела, життєрадісна синьоока жінка ніколи не впадала у відчай, що викликало сим- патії у всіх, хто її знав. Митці називали її ніжно − Міка. В таборі у неї було багато приятелів. Серед них Микола Анаста- зієвський, Северин Борачок, Олекса Булавицький, Микола Бу- тович, Яків Гніздовський, Святослав Гординський, Михайло Дмитренко, Іван Кейван, Галина Мазепа, Михайло Мороз, Ед- вард Козак, Григор Крук, Сергій Литвиненко,Антін Малюца, Антін Павлось, Мирослав Радиш, Юрій Соловій, Петро Ан- друсів, Іван Курах, Михайло Черешньовський та ін. Багатьох з цих мистців Міка знала ще по навчанню у Краківській академії мистецтв. Тепер вони спільно влаштовували виставки своїх ро- біт у Німеччині в 1947-1948 рр. саме як українські національні, що викликало і здивування і великий інтерес у німців. Звичай- но, українські митці брали участь у виставках влаштованих разом з литовцями, латишами, естонцями, поляками у 1946 р. у містах Брегенці, Баден-Бадені, Зальцбурзі (Австрія). У таборі Марія Гарасовська-Дачишин проявила себе не лише як митець, але і як здібний організатор мистецького процесу. Маючи до- бру педагогічну освіту і освітянський досвід, вона організувала в Ашафенбургу у 1946-1948 роках власну Образотворчу студію, в якій викладала сама і залучала до педагогічної праці профе- сорів В. Січинського, М. Островерху, Л. Морозову, д-ра Билева, М. Битинського та інших. Її студію закінчили 24 учні [20, с. 131]. Деякі талановиті випускники згодом зайняли помітні позиції в українському мистецтві. А сама Марія не полишала творчої роботи. Ілюструвала обкладинки до журналів, малювала ві- тальні листівки, писала аквареллю, бо олійних фарб і місця у маленькій кімнаті для праці не було. Ось як згадує її побут у таборі український письменник, поет, журналіст, громадський діяч А. Курдидик, який знав чоловіка Марії, інженера Юрія Да- чишина ще зі Львова: «У малій кімнаті побачив я над килимом Портрет Марії Гарасовської-Дачишин створений Ярославом Лукавецьким. 1935