Галина Стельмащук • Марія Гарасовська-Дачишин

21 по справі Львівського суду за напад українського підпілля на поштовий транспорт біля с. Бібрки. Юрій Дачишин, підпільне псевдо «Кришталь», був керівником групи ОУН у цьому нападі і вирок суду виніс рішення про смертну кару. Через ніч однак прийшло «помилування» зі зміною страти на довічне ув’язнен- ня. Але з приходом німецької армії у 1939 р. поляки звільни- ли в’язнів. Юрій спромігся з великими зусиллями дістатися до с. Себечів і переховувався у родині Гарасовських. Там познайо- мився з Мікою. У 1940 р. Юрій і Міка побралися. У 1942 р. у Кракові у Марії та Юрія народилася донька, яку наз- вали Христиною. Нетривало подружжя проживало у Львові. Марія Гарасовська викладала рисунок у Львівській торгівель- нійшколі, а вже 1942-1944 рр. подружжя мешкало у Кракові. Тут М. Гарасовська-Дачишин активно працювала творчо і написала олійними фарбами ряд композицій та пейзажів. Ранні твори художниці «Свята Варвара» та «Pictura Translucida», виконані у візантійській манері. Проте наступні твори, «Стара українська церква», «Церква у Вербіжі», «Моє улюблене місце», «Подвір’я восени», «Подвір’я взимі», пейзажі, портрети і натюрморти вже постають як імпресіоністичні, а далі художниця звернеться і до постімпресіонізму. Вже у ранній період творчості талановита мисткиня володіла багатим арсеналом художніх засобів і сти- лістикою художнього письма та вільно обирала щоразу відпо- відні виражальні художні засоби для втілення кожного свого задуму. Її малярський почерк, точний і розбірливий у кожному мазку пензля, її піднесений темперамент, її барвистий, народ- жений сонцем колорит упізнаються одразу, а твори не забува- ються. Війна принесла багато нещасть мешканцям Європи. Не омину- ли вони і Марію Гарасовську-Дачишин. В час бомбардування міста Тчев мисткиня втратила понад сто робіт підготованих на персональну виставку. Війна змусила Марію покинути Польщу. З донькою на руках, без чоловіка (Юрія Дачишина знов зааре- штували, на цей раз німці), Міка добиралася разом з сестрою Галею і братом Остапом різними поїздами з пересадками через Словаччину, Югославію, до німецького Кляйбраху. Як і інші переселенці пережили в дорозі терор, хвороби, бомбардування.