Страсні антифони Любачівського ірмологіона 1674 року

3 Наталя Сиротинська СТРАСНІ АНТИФОНИ ЛЮБАЧІВСЬКОГО ІРМОЛОГІОНА 1674 РОКУ Найважливішою подією християнського обряду є Воскресіння Господнє, що невіддільно пов’я- зане із знаковим моментом історії Спасіння – розп’яттям Сина Божого на Хресті. Впродовж цих днів здійснилося таїнство обітниці Ісуса Христа – перехід від смерті до життя вічного, від най- вищої точки болю до вселенської радості, тож кожен літургійний день Страсного тижня займає в обряді особливе значення, зокрема, Велика П’ятниця. Велич і знаковість подій Великої П’ятниці втілено в 15 - ти страсних антифонах, які у гре- ко - візантійському обряді супроводжувалися читанням чотирьох Євангелій 1 і служилися у Чині «Послідування святих і спасительних Страcтей Господа нашого Ісуса Христа». Цю практику успадкувала слов’яно - руська літургійна традиція, а відтак і Київська Церква. Від періоду хрещення Русі і до ранньомодерної доби страсні антифони представлені в Україні у чисельних літургійних книгах. Сталість цього циклу в українських ірмологіонах XVI–XVII cт. виокремлює його в обряді 2 , а нотолінійні транскрипції дозволяють точно відчи- тати мелодичні тексти 3 . Тож публікація страсних антифонів за Любачівським ірмологіоном 1674 року 4 є актуальною для поглиблення наукових студій з різних позицій. Репертуар цього збірника є одним із найповніших і містить ряд напівів: київський, печерський, острозький, руський, волинський, болгарський, мултанський, греческий. Збірник містить рідкісні варіан- ти осмогласних циклів болгарського напіву, зокрема, подобні стихирам, богородичні - догма- тики, стихири на Господи воззвах, а також ряд мінейних стихир і кондаків. Текст написаний дрібним півуставом з елементами скоропису, дуже чіткий і зручний для читання. Цьому та- кож сприяють майстерні орнаментальні заставки, ініціали й прикраси на полях. Особливої краси надають збірнику ілюстрації в цілий аркуш, зокрема, із зображенням старозавітнього царя Давида з гуслами, а також чисельні орнаменти з рослинними мотивами. Все це поруч із каліграфічним письмом вирізняє Любачівський ірмологіон як особливо ошатний збірник і переконує в освіченості переписувача Павла Смеречанського. Страсний цикл 15 - ти антифонів публікуємо факсимільно і в сучасній нотній транскрипції 5 з українською транслітерацією церковнослов’янських текстів 6 . Це дозволяє використовувати 1 Читання Євангелій розділяло цикл 15-ти страсних антифонів на п’ять груп по три антифони, що сим- волізувало сакральне число Святої Трійці. 2 У Каталозі Юрія Ясіновського зафіксована присутність страстей у 86-ти збірниках (див.: Ясиновський Ю. Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16–18 століть: Каталог і кодикологічно-палеографічне дослі- дження . Львів 1996). 3 Найдавніший лінійно-мензуральний запис літургійного чину страсних антифонів міститься у реперту- арі Львівського ірмологіона кінця XVI ст. і вперше був розглянутий у кандидатській дисертації Юрія Ясінов- ського, (див.: Ясіновський Ю. Українська церковна монодія в музично-аналітичному дискурсі . Львів 2014). 4 Любачівський ірмологіон 1674 року знаходиться у Львівському історичному музеї, Рук.103, № 192 за Ка- талогом Ю. Ясіновського (див.: Ясиновський Ю. Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої …). 5 Спосіб запису української монодії з використанням двох ключів – альтового ключа «С» поруч із скрип- ковим «Соль» – вперше використала Олександра Цалай-Якименко (див.: Духовні співи давньої України. Антологія / упорядник О. Цалай - Якименко. Київ, 2000). 6 Задля збереження середньовічного стилю письма залишаємо лише літеру «ять – ѣ», яка в українській тра- диції вимовляється переважно як «і» (див.: Ісаєвич Я. Братства й українська музична культура XVI–XVIII сто- літь // Καλοφωνία: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії . Львів 2002, ч. 1, с. 26).