ОБІЖНИК • 10/2021

35 Чи змінюється життя громади, в яку потрапляють мігранти, і в який спосіб? Можете навести конкретні приклади? Тут все дуже не просто, адже приймаючі грома- ди по-своєму складно прожили останні роки, долаючи виклики недовіри до нових членів, необхідності х при- йняття. Наприклад, нині у Дрогобичі і в Коломи є достат- ньо великі громади кримських татар. Тобто приймаючі громади, якщо говорити про хню етноконфесійну струк- туру, за останні роки якісно змінилися. Це ставить перед ними низку викликів у питаннях освіти, наприклад таких, як забезпечення права дітей навчатися рідною мовою, забезпечення культурно-релігійних потреб тощо. І понад загальну толерантність і допомогу в адаптаці з боку при- ймаючих громад не фіксується особливого намагання йти назустріч новим сво м членам в цих питаннях. Що допомагає вимушеним переселенцям та трудо- вим мігрантам максимально безболісно адаптувати- ся до нових реалій? Чи є якісь універсальні поради? Універсальна порада — прийняти те, що сталося, та підключити усі можливі ресурси для адаптаці до нових умов, бути відкритим до нових можливостей. З нагодиМіжнародного дня мігрантів Папа Франциск нагадував про те, як ми повинні ставитися до біжен- ців і мігрантів: приймати, захищати, підтримувати та інтегрувати. В цьому контексті, чи існує якась пра- ця з громадами щодо прийняття мігрантів? Бо дуже часто внутрішні переселенці стикаються з м’яко кажучи не дружнім ставленням з боку приймаючої спільноти… Так, я вже згадувала про інтеграційні проєкти. З остан- ніх — це спільний проєкт Карітасу Укра ни та Caritas Polska «Створення Центру підтримки сім’ як моделі для інтеграці ВПО і приймаючих громад в Укра ні», який був реалізований у 2017-2019 рр. в Укра ні в рамках розвит- ку укра нсько-польсько співпраці за підтримки Міністер- ства Закордонних Справ Республіки Польща. Проєкт був націлений на допомогу родинам переселенців для х інте- граці з приймаючими громадами через творче дозвілля, обмін досвідом та інформацією, в тому числі ми активно практикували взаємні візити між родинами Сходу і Захо- ду, які відбулися за організаційно підтримки Карітасів Запоріжжя та Коломи . Такі практики цілком узгоджують- ся з доктриною нашо Церкви, яка передбачає дотриман- ня принципів субсидіарності, солідарності й загального добра, є конкретизацією й фокусом християнсько кон- цепці людини. Тому такі проєкти актуальні для ситуацій як зовнішньо трудово міграці , так і вимушено , внаслі- док військових конфліктів. Якщо у зовнішніх трудових мігрантів та у вимушених переселенців різняться проблеми, це означає, що різняться й шляхи їх інтеграції? І так, і ні. Свого часу, на зламі нульових і десятих років, ми з колегами з Карітасу Укра ни провели низку дослі- джень і виявили, що насправді є не так вже й багато мож- ливих «сценарі в» взаємоді мігрантів з «домінантним» соціумом. Пізніше ми спробували скористатися нашими напрацюваннями, щоб подивитися, як ці моделі інтеграці працюють у ситуаці вимушеного переселення. Виявило- ся, що базові моделі інтеграці мігрантів як локально гру- пи в приймаючому соціумі є актуальними для вимушених переселенців, однак хнє смислове навантаження є дещо іншим, а головне — набагато драматичнішим. Взаємні візити між родинами Сходу і Заходу (фото з архіву Карітас Коломия) Фокус-групи у Запоріжжі та Івано-Франківську (фото Карітас Запоріжжя, Максима Бондаренка, Карітас України)