ОБІЖНИК • 10/2021

38 інституцій задля вирішення базових потреб і викликів молодих людей. ЗАПАЛИТИ ПРАГНЕННЯ ЖИТИ З БОГОМ Розважаючи про душпастирство молоді в контек- сті міграці , не можемо не почати з найбільш важливого елемента будь-якого душпастирства. «Вогонь прийшов я кинути на землю — і як я прагну, щоб він вже розгорів- ся!» (Лк. 12, 49) —каже Христос, закликаючи кожного сво- го послідовника горіти вогнем справжньо віри і діяльно любові. На цю тему є цікава притча про чоловіка, який ніколи не ходив до храму. Коли одніє ночі сталась в хра- мі пожежа, і усе село бігло гасити полум’я, то цей чоло- вік також приєднався. Його сусід запитав, чому він біжить до храму, адже ніколи там не бував, на що отримав відпо- відь, що в храмі ніколи раніше не було вогню. Мені часто доводиться спілкуватись з різними моло- дими людьми: воцерковленими і далекими від Церкви. Дуже багато з них розповідають, що в дитинстві м нео- дноразово говорили, як вони мають поводитись, що повинні робити, а чого уникати. Вони чітко знали, що необхідно молитись, йти до храму в неділю, не мож- на нічого робити на Михайла, потрібно бити поклони в часі посту і обов’язково мати на столі 12 страв на Свя- тий вечір. Але ми, дорослі, не помітили, що час змінив- ся і сьогоднішнє молоде покоління живе за цілком інши- ми правилами, аніж покоління хніх батьків чи бабусь та дідусів. Провідною дійсністю, яка формує сучасне сус- пільство, є інформація. Сьогоднішні 20-літки народились у такому суспільстві і так сприймають світ. А тому для них дуже нормально бути допитливими і починати сво дослідження усього навколо не з питання «що робити?», а з питання «чому?». Саме з цим вони пробують зверта- тись до священників, батьків, бабусь, але часто чують у відповідь різні відмовки і намагання уникнути розмо- ви, або таке звичне: «бо так було». Але і це не є найбільшим викликом. Значно гіршим для формування дітей та молоді є розбіжність декларованих цінностей та способу життя старших членів церковно спільноти, за якими вони мимоволі спостерігають. Ска- жіть, будь ласка, якби ви потрапили на дуже надихаючу і цікаву лекцію лікаря про шкідливість куріння, але після лекці побачили того ж лікаря з цигаркою — чи це б спо- нукало вас вірити йому? Відповідь очевидна: ні. Якщо діти і молодь не бачать навколо себе людей, які, можливо, і не досконалі, але дуже щиро і чесно живуть з Богом та нама- гаються нащодень робити вчинки любові, то чи може це спонукати х вірити у важливість певних обрядів і ритуа- лів, які ті ж дорослі здійснюють? На мою думку, завданням сімей і парафій щодо дітей та молоді є запалити в хніх душах прагнення до буття з Богом і намагання щиро і безкорисливо любити кожну людину, як створену на Божий Образ. Якщо це відбудеть- ся, то вже в дорослому віці, коли вони почнуть мандрува- ти світом, при хавши на нове місце, вони будуть шукати передовсім не супермаркет чи нічний клуб, а живу пара- фіяльну спільноту, бо це буде хньою власною потребою і бажанням, а не незрозумілим наказом дорослих. ДИВИТИСЬ З БОЖОЇ ПЕРСПЕКТИВИ Один священник ділився сво м досвідом праці з діть- ми та молоддю у невеликому містечку. Серед іншого він згадав, що більшість його молодих вихованців піс- ля завершення школи вирушає на навчання до великим міст, на що інший священник запитав, чи йому не при- кро втрачати молодь. «Втрачати? Але вони мені не нале- жать. Вони належать Христові і Його Церкві, я лише мав нагоду м послужити у своєму містечку, а тепер пере- дав х у наступну парафію, але вони і надалі належать Церкві», — такою була відповідь того священника. Для мене ця відповідь є свідченням зрілого християнства і священства ціє особи. Кожен з нас працює, іноді дуже віддано і важко, в якомусь конкретному місці, куди нас покликав Господь. Цілком зрозуміло, що з часом ми починаємо себе ототожнювати з місцем служіння, а міс- це із собою, кажучи: «моя парафія», «мій монастир», «моя єпархія» тощо. Така реакція для людини є цілком природною і нормальною, але варто, щоб у нашому сві- тогляді ніколи не зникала Божа перспектива, для яко кожна ця структура є дуже важливим, але невеликим фрагментом велико моза ки світу. Чому це важливо? Тому що з тако перспективи ми не намагатимемось присво ти вірних, прив’язати х до себе чи до свого. Єдина особа, до яко повинні прив’я- затись наші вірні, — це особа Воскреслого Христа, який себе у світі уприсутнює через Вселенську Церкву. Якщо ми зуміємо саме так дивитись і так вчити молодих людей, то опинившись в іншому середовищі чи парафі , вони не шукатимуть, що там не так, як в нас, а радітимуть тому, що і на новому місці знайшли свою Церкву, яка є тією самою, яку вони знали вдома. Дуже важливо, щоб священники допомагали молодим мандрівникам знайти парафі , спільноти, де вони зустрі- нуть привітних і відданих Божій справі людей. Богу дяку- вати, маємо для цього чимало технічних можливостей, зокрема, Інтерактивну мапу УГКЦ, мобільний додаток «Спільноти УГКЦ» чи просто мережу інтернет, де легко можна знайти необхідну інформацію. Можна навіть зате- лефонувати до священника тіє чи тіє парафі , розпита- ти про розклад богослужінь, діючі спільноти і поділитись цією інформацією з молодою людиною. СЛУХАТИ І ЗРОЗУМІТИ Кожна людина є цілим всесвітом думок, прагнень, страхів, переживань. Проте дуже природно, що більшість з нас шукає інших осіб, спроможних щиро радіти і сумува- ти з нами, вислуховувати нас, допомагати знаходити від- повіді на важливі запитання. Якщо нам пощастить знайти таких людей, то дуже радо називаємо х друзями, шукає- мо контактів з ними і бажаємо бути поруч. Це особливо актуально саме для молодих людей. Дозвольте зверну- ти своє запитання до дорослих читачів: чи знаєте ви, про що мріють молоді люди, які є поруч із вами? А чого вони найбільше лякаються? Ким для них є Бог і чому Він для них важливий? Які фільми вони найбільше люблять диви- тись? Що м подобається у вас? Що не подобається? Що вони вміють найкраще робити? Що хочуть у собі змінити? В які ігри грають?