ОБІЖНИК • 10/2021

39 Не знаю, які саме відповіді пролунали у ваших серцях, але знаю: якщо можете правильно відповісти на полови- ну цих і подібних запитань, ви, найімовірніше, є добрим прикладом і авторитетом для молоді. А якщо так, то ці хлопці і дівчата схильні уважно слухати вас і дослуховува- тись до ваших порад та рекомендацій, зокрема, коли ви говорите з ними про Бога, про віру чи про Церкву. Коли кажу про спроможність правильно відповісти на питання, маю на увазі, що ви ці запитання ставили молодим людям і дуже уважно та зацікавлено слухали хні відповіді годинами, при цьому не критикуючи х за непра- вильність. Це уточнення важливе, оскільки більшість з нас переконані, що ми х знаємо, знаємо, що вони дума- ють та відчувають. Але це не так. Папа Франциск та цілий Синод Католицько Церкви, який відбувався в жовтні 2018 року в Римі, саме на цьому зробили акцент: без уважно- го і не критиканського слухання якісне душпастирство молоді є неможливим. Молоді люди, покидаючи свою домівку, парафію, село чи місто, дуть на пошуки кращо перспективи, якісні- шо освіти, цікавішо роботи, вищо зарплатні. Для них це не просто буденні питання, але вирішальні аспекти хнього буття. І так добре було б, щоб у Церкві вони мог- ли зустріти щирих людей, спроможних х слухати, м спів­ переживати і за потреби допомогти у пошуках відпові- дей. Старшим людям екзистенційні питання молоді часом можуть здатись дивними, неважливими чи навіть сміш- ними. Але чи не були ми саме такими, коли нам було 17 чи 20? Є інший важливий аспект цього питання: зустріч із молодими людьми, які при жджають до нас з інших регіонів і кра н. Мені неодноразово доводилось спілку- ватись з такими людьми, і більшість з них не дуже зна- ли, як себе повести в храмі, як правильно привітатись чи як приступити до та нства Покаяння. Але усі вони дуже щиро прагнули з кимось поділитись сво ми думка- ми, страхами чи комусь визнати сво гріхи. Якщо в таких ситуаціях ми не будемо відкриті на світ цих людей, а осу- димо х за «неправильність», то відштовхнемо і втратимо нагоду звіщати м Христа Воскреслого. Ми можемо цілком спокійно відповісти м «Добрий день» і не звернути ува- гу на те, що вони неправильно перехрестились, а почати діалог. Цілком можливо, що цей діалог триватиме багато місяців чи років і стане чудовою нагодою, щоб навчити правильних привітань та багато інших важливих аспек- тів. Але почати слід з того місця, в якому зараз перебуває молода людина, з болів і викликів, щоб згодом повести до того місця, до якого ми б хотіли х привести. Відкритість на світ інших неодмінно провадить до дові- ри. А довіра є вкрай необхідним ресурсом, для ширення Благо Вістки в сучасному мінливому світі. ВИХОДИТИ НАЗУСТРІЧ Причини, які спонукають молодих людей покидати сво домівки і шукати «кращо долі», дуже різні. Є цілий комп- лекс мотивів: бажання кращо освіти, кращого матеріаль- ного забезпечення, втеча від труднощів, зокрема у сімей- них стосунках, безкритична довіра до думки інших людей тощо. Гадаю, жодна інституція не спроможна охопити усьо- го комплексу причин та допомогти молодим людям вирі- шити ці виклики, не покидаючи власного дому, або при- наймні, щоб вони хали з чітким бажанням повернутись. Митрополит Андрей Шептицький, звертаючись до священників, так вказував на хні обов’язки: «Реаліза- ція програми тверезості, просвічення людей, оздоров- лення читальні, заснування кооперативів, побільшен- ня фреквенці в церкві, зростання кількості людей, що частіше причащаються, садок для передшкільно дітво- ри, уникнення процесу між сусідами, примирення зав- зятих ворогів, поширення добрих книжок, поширення в селі ліпших господарських практик, поширення прак- тик гігієнічного життя, сходини вечорами в будинку-чи- тальні або будова народного дому». Праведний Митропо- лит розумів: якщо люди залишатимуться голодними і не зможуть забезпечити сво х базових матеріальних потреб, то не матимуть змоги належно подбати і про своє духов- не життя. Чи можемо ми так само діяти сьогодні? Мені здається, що так. Якщо ми будемо уважними до потреб і очікувань молоді, якщо глибоко розумітимемо хні мрі і болі, то можемо, як Церква, стати ініціаторами практич- ного вирішення існуючих викликів. Реформа децентралізаці дала значно більше повнова- жень та ресурсів на місця, а отже, в громадах ми можемо об’єднуватись та започатковувати зміни, які допоможуть молодим людям почуватись комфортніше. До цього про- цесу варто також залучати підприємців, громадські орга- нізаці , культурні установи. Переконаний, що саме свя- щенник може стати ініціатором тако співпраці, від яко виграють усі. Якщо наші села і міста ставатимуть комфорт- нішими, якщо люди почуватимуться безпечніше, якщо садочки та школи будуть на належному рівні, якщо роз- виватиметься бізнес, де люди отримуватимуть належну винагороду — це неодмінно сповільнить процес міграці . А водночас, новоприбулі мешканці будуть охочіше долу- чатись до різних ініціатив. Церква ж, яка ініціювала співп- рацю і подолання упереджень, матиме великий авторитет. МАНДРІВНИЙ ВИМІР ЦЕРКВИ Сучасний світ дуже швидко змінюється, а разом з ним і люди. Однією з яскравих рис цих змін є творення «гло- бального села», де люди дуже часто і швидко пересува- ються та міняють місце проживання. Ми, як Церква, має- мо не так оцінювати цю дійсність, як навчитись жити у ній і сповнювати своюмісію. Це часом вимагає значних зусиль і виходу із звично «зони комфорту». Але пригадаймо, що Церква саме так і почалась: апостоли були мандрівника- ми. А отже, цей мандрівний вимір є однією з основ Хри- стово Церкви, про яку ми, можливо, трохи забули. На моє тверде переконання, нашим великим завдан- ням є показати молодим людям, які сьогодні найчасті- ше мандрують, Церкву, яка є цілковитим продовженням місі Христа, яка глибока і мудра, яка спроможна слухати і розуміти, виходити назустріч і долати стереотипи, яка, врешті-решт, здатна схилитись над потребами і болями молодих людей. Таку Церкву дівчата і хлопці дуже швид- ко ідентифікують як свою, визнають сво м авторитетом, будуть й довіряти і шукатимуть можливості бути у цій Христовій Церкві.