ОБІЖНИК • 10/2021

нію і Португалію. Можливо, з’являться нагоди побувати й в інших кра нах. ДУМАЮ, НЕ ДО ВСІХ КУРСАНТІВ ПРИХОДЯТЬ ВЛАДИКИ ПОГРАТИ У ФУТБОЛ, ВОЛЕЙБОЛ ЧИ ПРОСТО ПОСПІЛКУВАТИСЯ Будучи військовим капеланом, Ви активно відві- дували військовослужбовців. Зараз знаходите час на такі зустрічі? Мені приємно, що я можу підтримувати стосунки з багатьма військовослужбовцями, які за роки мого капе- ланського служіння для мене стали друзями і братами. Нині маю менше контакту з військовослужбовцями. Стараюсь відвідувати курсантів у Національному уні- верситеті оборони Укра ни імені Івана Черняховського в Києві. В майбутньому ці курсанти будуть начальниками з фізично підготовки. Підтримуємо дружні стосунки, ста- раємось бути братами і друзями, граємо у футбол, волей- бол чи просто спілкуємось. Думаю, не до всіх курсантів приходять владики пограти у футбол, волейбол чи про- сто поспілкуватися. Ми з ними підтримуємо дружні сто- сунки, стараємось бути братами і друзями. Мені здається, такий братерський формат також привертає х до Церкви. Вони починають розуміти, що бути людиною віруючою, бути християнином — це бути самим собою і щодня мог- ти знайти час, щоби помолитися Господу Богу. Як вас зустрів Київ? Вже почуваєтеся тут удома? Щоби почуватися як вдома — це довготривалий про- цес. Не дуже легко і просто звикнути до всього. Стараюся бачити позитив. Ки в — столиця. Тут багато цікавих місць і щирі відкриті люди, з якими теж потрібно бути. Трохи складно, коли фізично ти в Києві, але відповіда- єш за вірних УГКЦ, які є поза межами Укра ни. Це широ- ка географія, але звідси, можливо, краще видно, бо тут мозок і серце нашо Церкви, легше побачити, які є потре- би УГКЦ. За чим найбільше сумуєте у Львові? Чого найбільше Вам бракує у столиці? Мені бракує центру Львова, тих вузеньких вуличок, кав’ярень і львівсько атмосфери, де ти бачиш старі мури і розумієш, що на тих мурах відбилося все те, що ми нази- ваємо життям, — радість, смуток, перемоги, невдачі… Для людини, яка народилася і жила у Львові, потрі- бен час, щоби звикнути до більш масштабного сучасного міста, яким є Ки в. Ви активний користувач соцмереж. І у вас дивовижні фото. Чим для вас є фотографування? Фотографія — це вміння бачити красу. Коли ви берете в руки фотоапарат або камеру, ви наче дивитесь на світ іншими очима. Ніби й усі це бачать, але ви бачите під сво- м кутом зору, за певного освітлення — і буденні речі мають зовсім інакший вигляд. Завдяки таким фотографі- ям люди починають розуміти, скільки краси навколо нас, починають більше цінувати . Роблячи фотографі , намагаюся ділитися красою з іншими. Навіть якщо на фотографіях обличчя красивих людей ( усміхається—ред. ) 9