ВСТУП У КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВУ ТЕРАПІЮ

31 Основи теорії, історія та сучасний стан розвитку КПТ чаючи експозицію із запобігання реакції) у груповому чи індивідуальному форматі, залежно від важкості розладу та від вибору людини; розглядається також застосування ліків СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну); також говориться, що: «...якщо дорослі з ОКР просять про застосування інших форм психотерапії як специ- фічного лікування ОКР..., то вони повинні бути поінформовані про те, що поки що немає переконливих доказів клінічної ефективності інших методів лікування...» (с. 18–21). Отже, на момент написання цієї книги КПТ вважають видом психологічної терапії, який має переконливу, широку доказову базу своєї дієвості й ефективності. Докази стосовно теорії КПТ Помилковою є думка, що наведення доказів дієвості лікування доводить правди- вість теорії, яка лежить у його основі. Ефективність лікування може бути пов’яза- на з певною комбінацією чинників, які навіть не згадані в теорії. Отже, навіть якщо рандомізовані контрольовані випробування свідчать, що лікування депресії традиційним чаклунством було ефективним, то більшості з нас це не переко- нає у тому, що депресія була спричинена злими духами; замість цього ми могли б дослідити, чи там не був присутній сильний ефект плацебо, або, можливо, зілля, використане у лікуванні, не містило психоактивних речовин. Так само й ефективність КПТ як методу лікування не означає, що теорія КПТ – правильна. Насправді, докази на користь деяких фундаментальних теоретичних концепцій КПТ є не настільки обширними, як докази ефективності самої терапії. Кларк, Бек та Елфорд (Clark, Beck, Alford, 1999) представили детальний розгляд наукових доказів теорії когнітивної терапії при депресії. Вони дійшли висновку, що стосовно передбачуваної моделі негативного мислення при депресії є докази того, що: • зростає кількість негативних думок про себе, майбутнє і (менш явно) про світ; • послаблюється позитивне мислення про себе, проте ця зміна менше виражена і може бути не такою специфічною для депресії (іншими словами, подібне може виявитись і при інших проблемах); • зростає кількість думок і переконань, що стосуються втрати та невдач (їх теж більше в людей із тривожними розладами). Що стосується негативних думок як причини появи проблем, то існує припущення, що негативне мислення може сприяти погіршенню настрою. Кларк та інші (Clark et al., 1999) прийшли до висновку, що існують певні експериментальні докази того, що негативні думки про себе можуть викликати суб’єктивні, поведінкові, мотиваційні та психологічні особливості, подібні до легкої або помірної депресії. Якщо ми експе- риментально спровокуємо появу негативних думок про себе в людини, яка не має депресії, то цим можемо спричинити появу тимчасових станів, досить схожих на депресію.