ЛЕГКА АТЛЕТИКА

129 СТРИБОК У ДОВЖИНУ 1. Історія виникнення та розвиток стрибка у довжину В античному світі на давньогрецьких Олімпійських іграх 708 р . до н . е . почали проводити п ’ ятиборство ( пентатлон ), до якого входили стрибки . Відома версія , що це були багатократні ( п ’ ятикратні ) стрибки з гантелями в руках ( вагою від 1 до 5 кг ). Результат стрибуна залежав від маху гантелями та короткого розбігу . Відштовхуючись , стрибун виносив гантелі вперед , у се - редині польоту руки випрямляв паралельно до ніг . Перед при - земленням виконував мах руками назад , який полегшував ви - кидання ніг уперед , і це збільшувало довжину стрибка . Греки приділяли велику увагу стилю стрибка , а не рекордам . Місце відштовхування для стрибка у довжину було міцне , тверде . Його називали « порогом » і позначали встромленими в землю дротиками або кам ’ яними стовпчиками . Ґрунт за міс - цем відштовхування розпушували на одному рівні і на певній відстані . Це місце називала « скама ». Стрибнути за скаму було ознакою надзвичайного подвигу . Офіційні змагання зі стрибків у довжину почали проводи - ти в кінці ХІХ ст . У 1860 р . стрибок у довжину ввели у змаган - ня Оксфордського університету у Великобританії . Переможцем цих змагань став англієць Пауел , показавши результат 5,28 м . Незважаючи на те , що тоді спортсмени ще не використовува - ли спеціальної доріжки для розбігу , а брусок для відштовхуван - ня з ’ явився лише 1886 року — результати у стрибках у дов жину зростали стрімко . Семиметровий рубіж уперше подолав Д . Лейн 1874 р ., показавши результат 7,05 м .