ЛЕГКА АТЛЕТИКА

181 жердин було те , що вони часто ламалися , погано витримували зміни вологості та температури . Наступний етап зумовлений використанням металевих жердин (1945–1960 рр .). Поява ме - талевих жердин , більш міцних та надійних , але менш еластич - них , не сприяла значному зростанню результатів . Лише через 15 років американський спортсмен Р . Гутовські зумів поліпши - ти попереднє досягнення на 1 см . У 60- х роках ХХ ст . з ’ явилися еластичні синтетичні снаряди . Нова жердина — це труба завдовжки близько 5 м , масою 4–5 кг , виготовлена із синтетичної тканини « фіберглас » ( скловолок - но , скріплене епоксидною смолою ). Жердини з фібергласу були гнучкі , як гума , та міцні , як сталь . Розгинаючись вони діють як катапульта , підкидуючи стрибуна високо угору , що потребує спеціальних дорогих поролонових подушок для приземлення . Нові гнучкі жердини з синтетичних матеріалів внесли зміни в техніку стрибків . Значно збільшилася висота хвату руками на жердині — на 70–90 см . У стрибках із фібергласовою жердиною руки не зближуються , змінилася ритмічна структура стрибка . У 1961 році американський спортсмен Д . Девіс , викорис - товуючи фібергласову жердину підвищив офіційний рекорд Д . Брега , який було встановлено на металевій жердині , до ре - зультату 4,83 м . У 1963 р . Б . Стермберг за допомогою такої жер - дини переборов п ’ ятиметрову висоту . Європейські стрибуни почали швидко освоювати фібергла - сові жердини на рівні світових рекордів : П . Никкула ( Фінлян - дія ) — 4,94 м ; В . Нордвіг ( Німеччина ) — 5,48 м ; Х . Папаніколау ( Греція ) — 5,49 м ; Ч . Ізаксон ( Швеція ) — 5,51 м , 5,59 м та ін . Досягнення українців у цьому виді легкої атлетики поча - ли зростати у боротьбі серед невеликої кількості спортсме - нів у тридцятих роках минулого століття ( В . Д ’ ячков , Н . Озо - лін , Л . Взоров , Г . Радзієвський та інші ). У СРСР Г . Радзієвському першому вдалося подолати висоту 4 метри . Це дало новий по - штовх до ще наполегливішого й упертішого тренування Н . Озо - ліну і В . Д ’ ячкову . Щороку рекорд країни зростав по 2–4 см , і у 1939 році Н . Озолін досягнув результату 4,30 м , що перевищу - вав рекорд Європи . За цей період до 1991 року українські стрибуни , які одночасно були рекордсменами СРСР понад 60 разів підвищували рекорд України . Серед таких спортсменів — Г . Радзієвський , В . Черно -