ЛЕГКА АТЛЕТИКА

216 МЕТАННЯ МОЛОТА 1. Історія виникнення та розвиток метання молота Метання молота можна вважати молодим видом легкої ат - летики . Його історія починається з середини ХІХ століття . У той час ковалі Ірландії та Шотландії змагалися в силі та спритнос - ті , кидаючи на дальність звичайний ковальський молот — своє основне знаряддя праці . Згодом їхні змагання стали такими популярними , що їх було уведено в програму легкоатлетич - них змагань . Першим переможцем національного чемпіонату Англії в 1866 р . був Роберт Джеймс —24,50 м , а 1877 р . було офіційно за - фіксовано перше рекордне досягнення — 33,53 м . Спочатку молот метали за допомогою розмахувань й одного повороту . Результат переважно вимірювали від ноги , яка стояла попереду , до місця приземлення снаряда . З часом напрацьова - ли правила змагань , які постійно удосконалювали . Зміни сто - сувалися здебільшого розмірів круга , кількості спроб та фіна - лістів , розмірів снаряда . Наприклад , дерев ’ яну ручку замінено ланцюгом із двома ручками , а потім сталевим дротом і однією ручкою . Обух мо - лота набув форми кулі . Вага молота для чоловіків (7 кг 257 г ) і довжина (122 см ) залишилися майже незмінними . На сьогодні вага молота для чоловіків становить 7 кг 260 г . У 1900 р . метання молота було введено в програму ІІ Олім - пійських ігор у Парижі , що сприяло ще більшій популяризації нового виду легкої атлетики у всіх країнах світу .