Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

131 Тоталітарне мистецтво і нонконформізм Діяльність В. Єрмилова стала своєрідною з’єднувальною ланкою між авангардом початку ХХ століття і нонконформізмом. Хоч у 1960-х він мав можливість працювати лише над уявни- ми монументальними проектами, серед яких помітне місце займає “Проект меморіального музею Пікассо” (1967), сама присутність худож- ника (помер 1968 року) підживлювала нонкон- формістське середовище Харкова. Ще однією помітною фігурою був Борис Косарєв – художник-мислитель, наполегливий дослідник мистецького простору, який прожив майже століття (1897-1994). Попри різнобічну творчу обдарованість, найважливішим для хар- ківського мистецького середовища виявилася його мудрість учителя, який усе життя балансу- вав на тонкій межі духовного протистояння па- нівній системі, уміло і тактовно передавав свої переконання молодим поколінням. Він прекрас- но знав основи модерного мистецтва, вирізнявся винятковою толерантністю у сприйнятті різних його напрямів – від фігуративу до абстракції. Захоплювався графікою, однак основні його творчі знахідки пов’язані з театральним мисте- цтвом, сценографією. У коло творчих інтересів Б. Косарєва входили також кіно і фотографія. Незважаючи на потужний творчий потенціал, за часів радянської влади, у 1960-х роках, відбулася лише одна персональна виставка художника. Творча енергія харківського нонконформізму вилилася у русло графі- ки і фотографії. Розквіт графічного мистецтва позначила московська виставка 1973 року. Прагненння нових творчих пошуків пов’язане з іменами молодих художників – Є. Джолос-Соловйова, В. Ненадо, О. Мартинця, що гуртувалися довкола представників старшого покоління – В. Кулікова та В. Ленчина 29 . Роз- виток художньої фотографії визначав, насамперед, факт її існування поза меж- ами консервативного впливу Спілки художників. Масове захоплення фотогра- фією зумовило у 1970-х роках створення угрупування “Час”, до складу якого входили О. Мальований, Є. Павлов, В. Кочетов, В. Седниченко та інші. 30 Творче середовище Харкова сформувало особистість Бориса Михайлова, видатного фотографа-філософа, що нині проживає в Америці. Ім’я цього “невтомного дослідника” людського тіла, його природної гармонії і фатальної нездатності протистояти життєвим спокусам, згубним впливам часу відоме сьогодні всьо- му світові. Поза чотирма згаданими мистецькими осередками різні за своєю при- родою прояви нонконформізму спостерігаємо упродовж 1960-х – середини 1980-х років практично всюди. Незважаючи на репресії, а в окремих випадках відверті спонукання непокірних до виїзду за кордон, творчу свободу не вдало- ся придушити. Монументальністю помислів, внутрішнім трагізмом, прихова- ною напругою ліній і тональних контрастів, тужливою глибиною стриманого колориту вражає, наприклад, творчість Опанаса Заливахи, представника Хар- ківщини, народженого, однак, у Росії, а згодом, після приїзду до Івано-Фран- 29 Там само. – С. 86. 30 Там само. – С. 87. В. Ненадо Ноктюрн, офорт, 1972