Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

137 Свобода творчості і примари минулого Розділ 3 Свобода творчості і примари минулого 3.1. “Нова кон’юнктура” і повернення до авангарду Порівняно з двома попередніми періодами, що охоплюють творче під- несення першої третини ХХ ст. і тоталітарні обмеження 1930-х – середини 1980-х рр., останній часовий відтинок є значно коротшим і налічує неповних п’ятнадцять років. Проте його значення особливе, бо впродовж цього часу українська культура і мистецтво вперше отримали можливість вільно розви- ватися в умовах Незалежної держави. Кінець ХХ ст. позначений перемінами, котрі докорінно змінили світ. Розвал Радянського Союзу, у що мало хто вірив, відбувся несподівано швидко. В середині 1980-х років у керівних структурах СРСР сформувалася специфічна ситуація. За короткий проміжок часу (1982-1985 роки) померло троє держав- них керівників найвищого рангу. Настала політична криза, яка загрожувала повним крахом – остаточною зневірою народних мас і серйозним розколом у рядах “керівної і спрямовуючої сили” суспільства. Повністю здеградований у період “тихого тоталітаризму” панівний режим змушений був укотре шука- ти негайного порятунку в процесах швидкої і кардинальної лібералізації. На цей раз вона одержала назву “перебудови” і “гласності”. Нове покоління пар- тійної номенклатури очолила дієва і відносно молода особа – Михайло Горба- чов. Йому належало розпочати процес кардинальних перемін не лише в СРСР, але й на світовій політичній арені. Достатньо згадати припинення радянської агресії в Афганістані та демонтаж “берлінської стіни”(1989). В Україні початок реформ збігся з трагедією Чорнобиля, яка привер- нула увагу всього світу. Загроза ядерної катастрофи вивела українців зі стану тривалого заціпеніння, виявила цілковиту нездатність влади контролювати ситуацію, злочинну некомпетентність і чергову, грандіозну спробу обманути власний народ. Проведення в Києві, в умовах радіоактивного забруднення, що значно перевищувало допустимі норми, першотравневої демонстрації й чер- гового етапу Велогонки миру, спрямування в епіцентр вибуху на вірну смерть загонів пожежників і військовослужбовців, виходили поза межі елементарної людяності і здорового глузду. Абсурдне поєднання спроб “випустити пару” шляхом декларування “гласності” з намаганням приховати реальний стан справ виконало в Україні роль своєрідного каталізатора. Доведені до відчаю люди бажали знати правду. Піднялася могутня хвиля відродження культурологічних і націоналістичних товариств. Однією з перших її ознак стало заснування в Києві Українського культурологічного клубу (1987). Його члени наполегливо працювали над ви- світленням страшних реалій давньої і новітньої української історії. Суспільне потрясіння викликало оприлюднення інформації про справжні розміри ін- спірованого радянською владою і старанно приховуваного впродовж довгих років голодомору, рівно ж, як і правди про Чорнобильську АЕС, збудовану по- близу Києва за властивим для тоталітарного режиму “вольовим” рішенням. Швидка легалізація зусиль українських дисидентів і представників інтелігенції стала можливою на тлі активних антирадянських виступів російських учених, поетів і письменників, низки сенсаційних публікацій у журналі “Огонек”. Се-

RkJQdWJsaXNoZXIy Mzk4Mg==