Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

138 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях ред неформальних акцій у мистецькому світі найпомітнішою стала виставка “Погляд”, яка відбувалася в приміщенні Київського політехнічного інституту (1987). Це був перший вияв власної позиції групи українських художників, її відкрите протиставлення сірій буденності офіційного мистецтва 1 . Незважаючи на динамічне розгортання подій, Київ тривалий час зали- шався немовби осторонь, паралізований тоталітарними пережитками. Актив- ний рух за національне відродження розпочався в Західній Україні, насампе- ред, у Львові, де політична свідомість народу була традиційно значно вищою. Багатотисячні мітинги відбулися тут влітку 1988 року. Стихійну організацію першого з них спричинила заборона проведення конференції новостворено- го Товариства української мови ім. Т. Шевченка. У квітні 1989 року на одно- му з чорнобильських мітингів протесту було вперше піднято синьо-жовтий прапор. Намагання влади зупинити хвилю національного відродження лише викликали більший спротив. Після низки сфабрикованих провокацій та аре- штів на Львівщині була таємно підготована і проведена (7 травня 1989 року) Установча конференція Крайової організації Народного Руху України за пере- будову, яка стала першим паростком могутньої політичної сили. В січні 1990 року синьо-жовтий прапор піднято на Високому Замку, а в квітні – на Львів- ській ратуші. У процесі демонтажу пам’ятника В. Леніну виявлено вражаючі акти вандалізму – його п’ядестал збудовано на надгробних плитах, взятих з могил українських січових стрільців. Подальші події набували всеукраїнського значення. Спостерігаємо зво- ротний, порівняно з шістдесятими роками, процес трансплантації політич- ної активності до Києва. Яскравим свідченням тому стала грандіозна акція, своєріний політичний перформенс – “живий ланцюг” між Львовом і Києвом. Його створили тисячі людей з різних регіонів України на початку 1990 року, з нагоди відзначення річниці історичної “злуки” УНР і ЗУНР. Безперечним апогеєм тогочасних перемін було затвердження новообраними депутатами державної символіки і гімну, а також проголошення 24 серпня 1991 року Акту незалежності України. Прагнення до свободи підтвердили результати Всеукра- їнського референдуму (1 грудня 1991 року). Історичне рішення остаточно за- фіксувала Біловезька угода (8 грудня 1991 року), яка констатувала “безкровне перетворення 15 республік-колоній СРСР у самостійні суверенні держави..., призупинила майже 340-літнє російське поневолення України – однієї з най- більших європейських держав, з її потужним інтелектуальним, економічним і природним потенціалом, тисячолітньою історією, культурою, міжнародни- ми зв’язками і впливами” 2 , а Польща і Канада започаткували хвилю світового визнання новоутвореної держави. Демонстрації, мітинги і гарячі суперечки спричинили вибори до Верховної Ради України першого скликання. Енергія суспільної активності, бажання національної ідентифікації, поєднані з потре- бою пізнання цивілізованого світу, невпинно наростали, перероджуючись у потужну силу майбутньої “Оранжевої революції”. Швидке падіння ідеологічних заслонів дало початок глибокому і все- бічному переосмисленню феномена століттями руйнованої української культури. На тлі виявлення національних пріоритетів, реставрації основ ду- ховності, віри і християнської моралі окреслено три основні напрями відро- дження українського мистецтва: 1) ´рунтовне вивчення втрачених у процесі 1 Учасники виставки незабаром утворили однойменне мистецьке об’єднання, яке лагодило ефек- тивну співпрацю зі львівським “Шляхом”. 2 Голубець М. А. Біловезька зустріч – крах імперії зла. – Львів.: ТзОВ Компанія “Манускрипт”, 2011. – С.5.