Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

150 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях чілійця Ернесто Че Гевари. У Сан-Франциско виникає і швидко поширюється молодіжний рух “хіпі”, якийформує особливу молодіжну контркультуру пасив- ного протесту. Справжнім стресом для європейської цивілізації стає “празька весна”, коли під гусеницями радянських танків гинуть старанно створювані міфи “соціалізму з людським обличчям”. Неминучі зміни, що настають після цих подій, породжують у філософії нову ідеологічну течію, названу постструк- туралізмом. Вона принципово відрізняється від ідеології модернізму, націлена проти принципів жорсткої впорядкованості, історичної послідовності, одно- векторності і прогресивності розвитку. Поруч із цим, появу постмодернізму зумовили помітні зміни у середині 1960-х рр., що відбувалися в економічному поступі розвинених країн. У загаль- них рисах вони означали перехід від індустріального суспільства до інформа- тивного (постіндустріального). Активний розвиток електронних технологій творив новий спосіб спілкування людей. Інтелектуальна праця, засоби інфор- мації та комунікації, сфери науки, освіти й науки тепер уже виразно домінують над пріоритетними раніше промисловістю і сільським господарством. Про- грес у сфері електронних технологій справляє вирішальний вплив на розви- ток суспільства і кожної окремо взятої людини 7 . Доцільно однак визнати, що термін “постмодернізм” є до певної міри парадоксальним, оскільки означення його новизни містить лише його складо- ва частина “пост”. Отже, він не виявляє своєї сутності, власної характеристики, а вказує на безпосередню причетність до попереднього явища. Більше того, в певному сенсі він може бути трактований як крок назад, бо прагне “прими- рення”, неможливого раніше синтезу авангардних (модерних) і традиційно- класичних форм. Фактично, постмодернізм не заперечує модернізму, не перетворюється в “антимодернізм”, а лише, немовби, поглинає його, перетво- рюючи в частину власної структури. Відома потсмодерністична формула “усе може бути мистецтвом” фактично означає визнання модернізму, який також залишається “мистецтвом”. У таких умовах пошук відповіді на питання “чим є мистецтвто?” втрачає будь-який сенс. Початком постмодернізму в образотворчому мистецтві прийнято вва- жати американський поп-арт, що виник як своєрідна реакція на повсюдне повоєнне панування абстрактного експресіонізму. Він приніс діаметрально протилежну до елітарності модернізму теорію так званого “низького мис­ тецтва”. Вона проявилася, насамперед, у використанні художниками відомого з початку ХХ століття дадаїстського принципу “ready made” – звичайних пред- метів повсякденного вжитку. У зв’язку з цим великого поширення набувають техніки колажу та асамбляжу. Суспільство заполоняє “культура недовговічнос- ті”, набувають значного розповсюдження вироби з паперу, картону, целофану, пластмас. У сфери дизайну, на зміну ідеям довготривалої ужитковості виробів, приходить нова формула – “сьогодні використав – завтра викинув” 8 . Більшість фахівців вважають поп-арт не просто черговою мистецькою течією, а своєрідниммистецьким катаклізмом, насамперед тому, що він робить немислимий раніше вчинок – стирає межі між мистецтвом і “не мистецтвом”, між творенням власне самого мистецького твору і предметівширокого вжитку. Подібний авантюрний, з класичного погляду, підхід зумовлює, однак, позитив- ний ефект: елітарний раніше принцип креативності проникає в повсякденне життя, формує перманентне архітектурно-просторове і предметне середови- ще, здатне шокувати своєю мистецькою досконалістю типових представників радянського посттоталітарного суспільства. 7 Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. – М.: ЕКСМО-Пресс, 2002. – С.14-23. 8 Михайлов С. История дизайна. Том 2 – М.: Союз дизайнеров России, 2004. – С. 226.