Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

149 Свобода творчості і примари минулого На зламі 1980-х-1990-х рр. в Україні зникають усі перешкоди для про- никнення потужного потоку інформації. Розпочинаються процеси швидкої комп’ютеризації і наступного розростання мережі інтернету. Індустріальне радянське суспільство “гвалтівними” темпами перетворюється у постіндус­ тріальне. Українські художники відкривають для себе цілком нові, незнані досі мистецькі форми – поп-арт, оп-арт, кінетичне мистецтво, концептуалізм, мінімал-арт, хеппенінг, перформенс, ланд-арт, інсталяцію, інвайронтмент тощо. Насправді ж, у західному світі більшість названих мистецьких явищ не є новими, а творять частину історії постмодернізму протягом близько трьох десятиліть. На тлі чергового історичного анахронізму виникає специфічний ефект невизначеності поняття “сучасне мистецтво”. У нас воно дивним спосо- бом може сягати початків ХХ століття. Для виявленняприроди “спадкоємця”, тобтопостмодернізму, необхідно звернутися до часу появи модернізму. Ще раз наголосимо, що саме поняття “модернізм” значною мірою асоціювалося з “авангардом”, котрий передбачав зіткнення різних ідеологічних течій. Прийняття якоїсь мистецької форми означало для художника прихильність до певної філософії, яка претендує на достовірну розповідь про “правду в мистецтві”. Змагання філософій було підпорядковане пошуку єдиної відповіді – “чим є мистецтво?” 5 . Поняття “модернізму” значно ширше від “авангарду”. Воно розглядає історію як процес сходження від нижчого рівня до вищого, де кожна наступ- на стадія передбачає подолання або ж повне заперечення попередньої. Сама етимологія термінів “модерн-модернізм” базується на латинському “modo”, що означає “недавно”, а, отже, передбачає пріоритет теперішнього, сучасного. Це “теперішнє” ставиться до минулого як до чогось, що віджило, а тому під- лягає негайній заміні. Філософія модернізму прагне створити універсальну ві- зію світу, яка підпорядковується певним закономірностям, науковим знанням, набутим у результаті практичного досвіду. Не випадково окремі фахівці по- значають нижню межу модернізму настанням Нового Часу (Мodernity), тобто Відродженням, що настає після Античності і Середньовіччя. Саме тоді вперше визнається доступність людині абсолютних знань, можливість їхнього засто- сування в конкретних реаліях життя. Процеси зародження та ідеологічні змагання модернізму проходили на європейській мистецькій арені. Однак напередодні Другої світової війни їх витісняє за океан страхітливе зіткнення двох тоталітарних режимів. Європа втрачає провідні мистецькі позиції, і кінцева стадія розвитку модернізму фор- мується у вигляді “американізованого” варіанту абстракціонізму – абстракт­ ного експресіонізму (action painting). У повоєнний період він активно адап- тується “в європейське середовище у вигляді ташизму, мистецтва інформелю, ліричної абстракції” 6 . Якщо модернізм не можна розглядати як винятково мистецьке явище, то наступна поява постмодернізму виявляє ще більшу суспільну заангажо- ваність мистецтва. В США наростають протести проти війни у В’єтнамі. Так звана “карибська криза” творить страхітливе передчуття нової світової війни (1962). У травні 1968 р. у Франції відбуваються демонстрації, масові безпоряд- ки, страйки і виступи молодіжних ліворадикальних сил, котрі значною мірою надихаються ілюзіями “культурної революції” в Китаї, популярними ідеями 5 Dziamski G. Lata dziewiкжdtiesi№te. – Poznaс: Galeria Miejska Arsenaі, 2000. – С. 195. 6 Павельчук І. Витоки абстрактної творчості Карла Звіринського // Образотворче мистецтво. – 2010, 2011. – № 4, 1. – С. 74.