Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

186 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях Оп-арт (op-art, optical art, eng.) – постмодерністична мистецька течія. Появилася в середині 1960-х років, ґрунтується на оптичних колористичних, графічних, світло-тіньових ефектах, актуальних наукових дослі- дженнях у сфері оптики. До числа чільних, знаних у нас представ- ників оп-арту належить Віктор Вазареллі. Перформенс (performance art, eng.) – своєрідна модифікація у 1970-х роках мис- тецької форми хеппенінгу, паратеатрального дійства 1960-х. На відміну від останнього, скерованого головним чином на оточен- ня, на зовнішню дію і співпрацю з глядачем, перформенс про- низаний індивідуальністю, передбачає ізоляцію в собі, своєрідну герметизацію в тілі й помислах конкретного автора. ¥рунтуючись значною мірою на підсвідомості і допускаючи прояви антиесте- тики, перформенс близький до малярства жесту (абстрактного експресіонізму), а в ще глибшому історичному розрізі – до футу- ризму і дадаїзму. Поп-арт (pop-art, eng.) – мистецьке явище кінця 1950 – середини 1960-х років. Виник у США як реакція на повоєнне засилля в мистецькому се- редовищі абстрактного експресіонізму і став виразником філо- софії постмодернізму. В Європі отримав поширення насамперед в Англії, а згодом у Франції, де був названий новим реалізмом (nouveau realisme). Поява поп-арту пов’язана з впровадження аб- сурдних із традиційного погляду творчих формул, які панують у мистецтві ХХ ст., – “усе може бути мистецтвом” і “кожен може ста- ти художником”. У цьому сенсі багато фахівців уважають поп-арт не просто черговою мистецькою течією, а своєрідним катакліз- мом. Відомі представники поп-арту – Е. Ворхол, З. Ліхтенштейн, Р. Раушенберг, З. Гамілтон, Постімпресіонізм (post-impressionism, eng.) – загальна назва творчих пошу- ків багатьох художників, для яких межі імпресіонізму стали надто вузькими. Кожен з них обрав власний творчий шлях, однак їх об’єднувала потреба подальшого руху від реально- го джерела творчої інспірації до суб’єктивних вражень. Най- відоміші представники постімпресіонізму – В. Ван Гог, П. Гоген, П. Сезан, Ж. Сера, Г. Тулуз-Лотрек та ін.. Постмодернізм (post-modernism, eng.) – комплекс різнорідних мистецький явищ другої половини ХХ ст., котрі появилися внаслідок втрати акту- альності філософської доктрини модернізму, низки суспільно- політичних катаклізмів 1960-х років. Постмодернізм згладжує конфлікт між класичними формами (міметичний період) та авангардом (ідеологічний період). Основними мистецькими те- чіями, що позначили зародження постмодернізму, прийнято вва- жати поп-арт і концептуалізм. Реалізм (res, lat.) – у широкому розумінні означає реалістичне мисте- цтво, об’єктивне відображення навколишнього світу в мистецьких творах на основі спостереження та аналі- зу натури. Образотворчі принципи реалізму становлять основу розвиткумистецтва впродовжміметичногоперіоду (1300- 1900-і роки). Сам термін реалізм, однак, появився в середині ХІХ