А. Арнц, Ґ. Якоб • Схема-терапія: модель роботи з частками

Основи 29 Клінічний приклад: схема соціальної ізоляції У Давида, 48-річного техніка, повністю відсутнє почуття належності; це стосується усіх формальних чи неформальних груп. Протягом усього життя він ніколи не відчував належності до будь-яких груп. Коли йому було 9 років, сім’я переїхала до маленького села. Оскільки це село розташоване далеко від місця його народження, спочатку він майже не розумів діалекту місцевих дітей. Йому так і не вдалося по-справжньому зблизитись з будь-ким із дітей. Батьки були зайняті новою роботою та власними проблемами, тому не могли підтримати хлопця. Оскільки він відрізнявся від своїх однокласників, то не зміг інтегруватись у жодний спортивний чи музичний гурток. Давидпам’ятає,щопочувавсядужесамотнімтаізольованимчерезте,щонебравучасті в місцевих заходах та урочистостях. 1.1.2 Схеми зі сфери обмеженої автономії та здатності досягати успіху/реалізовувати себе У цій царині на перший план виходять проблеми з потенційною автономією і досягненнями людини. Особи з цими схемами вважають себе залежними, не відчувають безпеки і страждають через відсутність самовизначення. Вони бояться, що самостійні рішення можуть нашкодити важливим взаєминам, і очікують на провал у складних ситуаціях. Люди зі схемою вразливості до кривд та хвороб навіть бояться того, що їхні автономні рішення призведуть до зміни долі, а це може нашкодити їм та іншим людям. Ці схеми формуються через соціальне навчання певних моделей поведін ки. Наприклад, таких моделей поведінки дитина може навчитись від батьків, які постійно застерігали про можливу небезпеку чи хворобу, або ж самі страждали від обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) у формі страху перед зараженням (схема вразливості до кривд та хвороб). Подібно, схема залежності/безпорадності може розвинутись тоді, коли батьки не впевнені у тому, що їхні діти мають відповідні до свого віку навички, щоб впоратись із нормальними труднощами розвитку. Однак схеми цієї сфери можуть також розвиватись тоді, коли діти зіштовхуються з надмірно високими вимогами, коли вони занадто рано повинні стати самостійними і при цьому не отримують достатньої підтримки, щоб досягнути цього. Таким чином, у пацієнтів, якими нехтували в дитинстві, та які відчували надмірно великий стрес, можуть розвиватись залежні моделі поведінки для того, щоб бути впевненими, що хтось підтримає їх, оскільки їм не вистачало цього раніше, утім, це заважає їм навчитись здорової самостійності. (6) Схема залежності/безпорадності. Пацієнти з цією схемою часто почува ються безпорадними і не в змозі впоратись з обов’язками щоденного життя