А. Арнц, Ґ. Якоб • Схема-терапія: модель роботи з частками

Концептуалізація випадку 28 достатньо гідною. Про своє дитинство вона розповідає, що воно було «нормальним». Однак батьки багато працювали, тому їх часто не було вдома. Вона каже, що її батькам просто було занадто важко піклуватися про своїх дітей після довгого робочого дня. (4) Схема дефективності/сорому. Ця схема характеризується відчуттями дефективності, неповноцінності й непотрібності. Люди з цією схемою відчу вають, що не заслуговують на жодну любов, повагу чи увагу від інших, оскільки вважають себе негідними, недостойними такого ставлення – неза лежно від того, як насправді поводяться. Цей досвід, як правило, пов’язаний із сильним відчуттям сорому. Ця схема досить часто є у пацієнтів із ПРО, зазвичай у поєднанні зі схемою недовіри/скривдження. Люди з цією схемою переважно мали досвід сильного знецінення і приниження у дитинстві. Клінічний приклад: схема дефективності/сорому Майкл, 23-річний медбрат, розпочав терапію через ПРО. На роботі він має серйозні проблеми через первазивне відчуття сорому. Хлопець вважає себе абсолютно непривабливим і нецікавим, попри те, що інші часто говорять йому компліменти та хвалять за товариськість і компетентність. Проте, коли люди висловлюють йому щось хороше, то він просто не в змозі повірити їм. Хлопець також не розуміє, чому його дівчина така віддана їхнім стосункам і хоче бути з ним. У дитинстві Майкл зазнав сильного фізичного та вербального скривдження від батьків, особливо тата, який був алкоголіком. Батько часто обзивав Майкла та його сестру «брудними та мерзенни ми», незалежно від їхньої поведінки. (5) Схема соціальної ізоляції/відчуження. Люди з цією схемою почуваються «відірваними», «відчуженими» від інших і не мають відчуття належності до будь-кого. Крім того, вони почуваються так, ніби повністю відрізняються від усіх інших. Вони не відчувають своєї належності до соціальних груп, хоча інші можуть вважати їх досить добре інтегрованими. У дитинстві такі діти були ізольовані в буквальному сенсі цього слова, наприклад, через те, що не розмовляли діалектом певного регіону, не ходили до дитячого садка як інші діти або не належали до жодних молодіжних організацій, спортивних гуртків тощо. Часто спостерігається деяка невідповідність між соціальним і сімейним минулим дитини та її досягненнями у подальшому житті. Типовим прикладом є людина, яка зростала у бідній сім’ї з низьким рівнем освіти, але змогла стати першим і єдиним освіченим членом сім’ї. Такі люди не відчувають належності до жодної групи – ні до сім’ї, ні до інших освічених людей через відмінність свого походження. У таких випадках ця схема також може поєднуватись зі схемою дефективності/сорому, особливо, якщо власне походження і соціальний статус сприймаються як нижчі, меншовартісні.