А. Арнц, Ґ. Якоб • Схема-терапія: модель роботи з частками

Передмова 9 психотерапевтичних підходів не завжди може бути добрим і корисним, якщо ця комбінація не ґрунтується на загальній об’єднувальній моделі, що дає змогу розуміти призначення і місце кожної з технік. Так само як сукупність різних будівельних матеріалів не є будинком, а лише належна організація цих матеріалів згідно з архітектурним планом творить будинок, проста еклектика різних психотерапевтичних технік може призводити радше до хаотичної, малопродуктивної терапії, аніж до ефективної праці. І у цьому відношенні схема-терапія демонструє власне природу та красу науково-обґрунтованої інтеграції, виходячи насамперед із сучасних наукових знань про розвиток особистості людини, порушення цього розвитку та механізми ефективного психотерапевтичного впливу. Багато хто тому і вбачає у схема-терапії модель майбутнього розвитку психотерапії – адже, коли база об’єднувальних науко вих знань, зокрема нейробіологічних, зростає, природно розвивати будь-який психотерапевтичний метод не стільки в руслі «вірності традиції», скільки у вірності науці. Краще розуміючи психопатологічні процеси, ми краще розу міємо й мішені для психотерапевтичних втручань – і тоді нас менше цікавить, до якої традиції належить та чи та техніка, як те, чи може вона «поцілити» у цю мішень і чи її ефективність можна науково довести/перевірити. Відпо відно принцип доказовості в медицині вносить і свої революційні зміни у світ психотерапій, де важливим стає не лише те, щоб певна теорія та її техніки добре і цікаво «виглядали», але й щоб вони були емпірично обґрунтовані та мали надійні докази своєї ефективності. Введення поняття доказових форм психотерапевтичних втручань, протоколів терапії тих чи тих розладів із відповідними рекомендаціями специфічних форм психотерапевтичної допомоги ємаркераминової епохи еволюції світу психотерапії. І схема-терапія, поряд із КПТ та низкою інших доказових форм психотерапевтичної допомоги, є представником отих «нових видів», що мають великі шанси на розвиток і процвітання в новій епосі. Вони є прикладом для багатьох інших цінних психотерапевтичних підходів, демонструючи, що в цій новій реальності без емпіричності та науково обґрунтованої інтегративності неможливо буде розвиватися. Без перебільшення можна сказати, що в Україні метод схема-терапії матиме своє майбутнє і тут він дуже потрібний. Цей метод «співзвучний» нашій культурі та ментальності. Він стосунковий та інтегративний, емоційний і водночас раціональний. Попри його структурованість, у ньому є безмежний простір для творчої імпровізації. Його можна розвивати й надавати йому українського колориту... Також схема-терапія близька нашій християнській духовності та її неосудливому ставленні до людини. Попри те, що ми можемо бачити в людині проблемні коупінг-частки (самовозвеличуючу, агресивно нападаючу та ін.) – а в нашому минулому та теперішньому ми достатньо надивились на ці справді «хворі» частки – схема-терапія дає змогу побачити за тими частками зранену дитину, приховану «в глибині», та показує вихід не