Страсні антифони Любачівського ірмологіона 1674 року

7 «Днесь Кресту пригвоздиша Іудеє Господа»: Зазначений приклад використовує мелодичний знак «фіту» , яка використовувалася для позначення мелізматичних розспівів 13 . В циклі страсних антифонів фіти використову- ються доволі часто, що привносить особливу барву і прикрашає мелодику. Цей факт є також цікавим для окремого дослідження з позиції трактування середньовічними гимнографами віртуозних елементів у монодійному мелосі піснеспівів Великого Посту, зокрема, у страстних антифонах: Як видно з фрагментів, фіта переважно виставлялася на останньому складі слова. Це дозво­ ляє вважати цей знак естетичним компонентом, що не перешкоджає сприймати богослов- ський зміст. Важлива функція мелодики проявляється також у виділенні окремих слів, що несли важли- ве смислове навантаження. В цьому випадку використовувалися не лише такі засоби як пов- торність, варіантність, пунктирність чи стрибки в межах інтервалів кварти - квінти, але й різка зміна висотного розміщення, що позначалася знаком бемоля 14 . Завдяки зміні бемолів мінявся ладовий колорит і, відповідно, підкреслювалося потрібне слово чи словосполучення. Цей за- сіб, зокрема, використовується на початку 4 - го антифону на слові «Учителя». Вже у першому реченні: «Днесь Іуда оставляєт учителя і пріємлет діявола» виявляємо, що мутації на слові «учителя» протиставлена низхідна поспівка із сповільненням (дві цілі ноти) 13 Фіта ( Ⱚ ) – це літера грецької абетки, яка використовувалася в невменній нотації для позначення осо- бливо розспіваних фрагментів. З часом фітні розспіви вивчалися напам’ять і вставлялися співаками в озна- ченому місці (Бражников М. Лица и фиты знаменного распева . Ленинград 1984; Качмар М. Мелізматична фігура “хабува” в піснеспівах Великої П’ятниці Ірмологіона 1649 року // Українська музика . Львів 2020, ч. 1, с. 32–37). 14 Бемоль означав зміну розміщення півтону в релятивному звукоряді, що спричинювало зміну співвідно- шень між ступенями і, відповідно, мутацію – ладову перемінність (див.: Цалай-Якименко О. Київська нота- ція як релятивна система // Українське музикознавство . Київ 1974, вип. 9, с. 197–225).