ВСТУП У КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВУ ТЕРАПІЮ

17 Основи теорії, історія та сучасний стан розвитку КПТ Це демонстрація фундаментального когнітивного принципу: різні когніції викли- кають різні емоції. Це також показує зв’язок між певними видами когніцій та відпо- відними емоційними станами: наприклад, думки про інших людей, що вони не- справедливі, або що вони порушують правила, найчастіше пов’язані з гнівом. Далі ми більше розкажемо про це. Звісно ж, ідея про те, що важливим є значення, якого ми надаємо подіям, не нова. Понад 1800 років тому давньогрецький філософ-стоїк Епіктет говорив: «Люди реагують не на події як такі, а на ті значення, які вони надають цим подіям». Проте, як ви самі побачите далі у книзі, розроблення цієї простої ідеї привело до розвитку ефективного методу допомоги людям, які переживають різні складні психологіч- ні труднощі. Допомагаючи людям змінити свої когніції, ми можемо допомогти їм по-іншому відчути себе. Поведінковий принцип Частина, яку КПТ успадкувала від ПТ, складається з уявлень про те, що поведінка (те, що ми робимо) відіграє ключову роль у підтримці або у зміні психологічних станів. Розгляньмо наведений вище приклад ще раз. Якщо з чотирьох окреслених у вас перша або друга когніція, то ваша подальша поведінка може вплинути на те, чи тривога або депресія триватимуть далі. Наприклад, якщо б ви звернулися до своєї знайомої і поцікавилися, чому вона не заговорила, то б виявили, що вона насправді ставиться до вас дуже приязно, а була просто задумана, коли проходила повз. Як результат, у майбутньому ви могли б у схожих ситуаціях бути менш схильними до негативного мислення. З іншого боку, якщо б ви зробили вигляд, що її не бачите, то не мали б змоги переконатися, що ваші думки були неправильними, а це б під- тримувало існування ваших негативних думок та пов’язаних із ними емоцій. Отже, КПТ вважає, що поведінка може суттєво впливати на думки й емоції, а також те, що змінюючи ваші дії, ви зможете змінити думки й емоції. Принцип континууму На відміну від деяких традиційних медичних підходів, КПТ вважає, що проблеми психічного здоров’я краще розглядати як перебільшений або крайній варіант нормальних процесів, аніж як патологічні стани, які не мають пояснення і якісно відрізняються від нормальних станів та процесів. Іншими словами, психологічні проблеми – це частина континууму, вони не існують в іншому вимірі. З цього переконання випливають такі тези: а) психологічні проблеми можуть з’явитися у будь-кого, і вони не є чимось дивним чи незрозумілим; б) теорія КПТ стосується терапевтів так само, як і клієнтів.