Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

101 Тоталітарне мистецтво і нонконформізм бливим вирішеннням простору і часу… простір розширюється у сприйнятті до уявлення про увесь Всесвіт, а час тяжіє до вічності, в результаті чого образи набувають величезного і в ряді випадків космічного значення” (переклад з російської – О. Г.) 17 . Своєрідною вершиною таких концепцій став відомий конкурсний проект Палацу Рад у Москві, де величезна фігура Леніна на даху багатоповерхової споруди мала сягати хмар (архітектор Б. Йофан, 1933). Характерним прикладом радянської реконструкції міст із метою вста­ новлення “грандіозних” скульптурних монументів є розпочата 1934 року процедура “створення” в Києві Урядової площі. Їй передувало знищення визначної пам’ятки архітектури ХІІ ст. – нині відновленого Михайлівського Золотоверхого Собору. Варварська акція була вчинена заради проекту “ленінградського архітектора Й. Лангбардана, котрий запропонував напів­ круглу площу з розміщеними на ній двома однаковими адміністративними будинками і пам’ятником В. І. Леніну між ними” 18 . Планувалося, що згадані споруди сталінського типу, зорово замикатимуть перспективу вул. Володимирської. Зведення лише од­ ного із запланованих будинків завдало непоправної шкоди унікальному архітектурному образу історич­ ної частини міста. У велетенській будівлі виразно прочитується головна ідея – пригнітити людину, по­ казати її мізерність й абсолютне безсилля супроти владних структур. З роками у свідомості радянських людей виробляли стійкий стереотип: будь-який встанов­ люваний пам’ятник чи пам’ятний знак мусить бути величезним, бо лише тоді він є суспільно зна­ чущим. Найповнішим втіленням таких ідей ста­ ло встановлення гігантської фігури на даху Ме­ моріального комплексу “Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років” у Києві (Є. Вучетич, В. Бородай, Ф. Согоян, В. Швецов, 1981). Жінка з піднятим мечем, яка отрима­ ла в народі чимало кумедних назв, проектувалася з головною ідеологічною метою – створити зоровий акцент, який би зміг перекрити домінантне значен­ ня Києво-Печерської Лаври на схилах Дніпра. Проект було реалізовано, незважаючи на попередження спеціалістів – ризиковане розташування монумента у зоні так званих “пливунів”. У результаті це призвело до колосальних витрат на збереження будівлі, на подолання її постійного сповзання в бік Дніпра. Наполегливість у реалізації “плану монументальної пропаганди” від­ чувалася навіть під час розвалу радянської тоталітарної системи. У 1988 році Міністерством культури СРСР було складено “перспективний план монументальної пропаганди до 2010 року”. Згідно з ним, передбачалося спорудити 120 пам’ятників та ансамблів “союзного значення”, насамперед, у західних регіонах радянської імперії. Серед переліку знаходимо 15 монументів В. І. Леніну, 10 – дружбі народів СРСР і возз’єднанню їх з Росією. Вражають 17 Эстетика: Словарь / Под общей редакцией А.А. Беляева и др. - М.: Политиздат, 1989. – С. 214. 18 Історія українського мистецтва: У 6-и т./ АН України. Голов. ред. укр. рад. енциклопедії. - К., 1967. – Т. 5: Радянське мистецтво 1941-1967 років. – С.242. В.Бородай та ін. Батьківщина-мати, Скульптура на бідівлі Національного музею Великої Вітчизняної війни (за ескізом Є.Вучетича), 1981