Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

126 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях проблем львівської молоді стали арешти окремих членів клубу (серпень 1965 року) і заборона його діяльності до початку 1970-х років. Розгортаючи політику “тихого тоталітаризму”, ідеологічні цензори забороняють від­ криття персональних виставок Ігоря Боднара, Наталії Паук, Івана Остафійчука. На тлі повсякденної сірості та примітивних іде­ ологічних догм творча молодь гуртується навколо яскравих й авторитетних особистостей. Серед інших відзначимо стійку і завжди принципову позицію мис­ тецтвознавця Богдана Гориня. Його сміливі та палкі виступи в пресі, а також на численних, організованих ним творчих вечорах служили за своєрідний орієнтир у прагненні до правдивих знань у галузі українського мистецтва. Незвичайним поєднанням відкритої і лагідної натури з твердою і послідовною життєвою позицією приваблювала молодих постать Ярослави Музики. Сту­ дентська молодь захоплено долучалася до організації творчих вечорів, присвячених визначним діячам культури і мистецтва, святкувань Івана Купала та поїздок у визначні історичні місця, які регулярно здійснював їх­ ній кумир і невтомний ентузіаст – мистецтвознавець Володимир Овсійчук. Та все ж, найважливішу роль у справі послідовного і довготривалого гуртування молоді на неофіційному рівні у місті відіграли Роман Сельський та один з його учнів – Карло Звіринський. Постійними відвідувачами помешкання Романа і Магріт Сельських були не лише художники, але й представники найрізноманітніших верств інтеліген­ ції – прозаїки, поети, фотографи, музиканти, учені. Спільними зусиллями вони старанно оберігали спогади минулого, долали штучне відмежування від світу, жваво обговорювали будь-яку свіжу інформацію. У щоденних інтелектуаль­ них спілкуваннях, у товаристві досвідчених старших колег, таких як Роман Турин чи Леопольд Левицький, формувалася та утверджувалася самобутність Данила Довбошинського, Карла Звіринського, Вітовда Манастирського, Петра Марковича, Володимира Па­ тика, Володимира Риботицького, Миколи Шимчука та інших. Їхня духовна єдність набувала особливого колориту під час щорічних літніх виїздів на пленер у село Дземброню (Івано-Франківської обл.), де відбувалося чимало цікавих зустрічей. Частим гос­ тем львів’ян був, зокрема, Георгій Якутович, автор ху­ дожнього образу незабутніх шедеврів українського кінематографу– “Тіні забутихпредків” і “ЗахарБеркут”. Незважаючи на тривале перебування в потуж­ ному енергетичному полі Р. Сельського, К. Звіринсь­ кий вийшов поза межі модерно-імпресіоністичних уподобань свого вчителя. На знак протесту проти лицемірства, продажності й жорстокості, що панували всуспільстві, вінсвідомовідкинувзображеннялюдської постаті у будь-якому її вигляді. Митець прагнув осягти гармонію абстрактних форм і незалежних від реального оточення барв, проникати в таємниці люд- І. Боднар Трагедія народу, авторська техніка, 1990 С. Караффа-Корбут Іван Гонта, лінорит, 1962