Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

127 Тоталітарне мистецтво і нонконформізм ської психіки і вільної емоції. На тлі радянського розгулу інтернаціоналізму і “войовничого” атеїзму художник-філософ навчав молодь великому вмін- ню “будувати Бога в собі”. Крім малярства, рисунка і композиції, вона вивчала історію України, істо- рію літератури, проходила музичні заняття, знайо- милася з досягненнями давньої і сучасної світової культури. Почергово, в приватних помешканнях влаштовували невеликі персональні виставки та їх обговорення: “…Так легше булоорієнтуватися умис- тецьких стилях та напрямках, переносити болісну незадоволеністьреальністю” 21 . Вихованцями неле- гальної “вечірньоїшколи”, котрадіялавпомешканні К. Звіринського, стали Андрій Бокотей, Богдан Га­ лицький, Леся Цегельська-Крип’якевич, Петро Маркович, Іван Марчук, Олег Мінько, Роман Пет­ рук, Богдан Сойка, Зеновій Флінта, Стефанія Шаба- тура. Нонконформістські тенденції знаходять у Львові ще один специфічний шлях. Для місцевої молодої генерації актуальними виявилися пере­ ваги, які мала Західна Україна завдяки виграшно­ му географічному розташуванню. В час “відлиги” в бібліотеках з’явилася низка періодичних ви­ дань мистецького профілю, що надходили з країн так званого соціалістичного табору. На матеріалах, друкуваних у журналах “Bildende Kunst”, “Projekt”, “Sztuka”, “Umenia a remesla”, “Arta” формувалося нове покоління львівських ху­ дожників. Територіально найближчою була Поль­ ща, тому “таємне десидентське товариство Львова, насамперед, намагалося бути в курсі новин із ПНР, яка в період “відлиги” переживала культурне піднесення і високу експозиційну активність” 22 . Особливо важливими були зв’язки з колишніми республіками Балтики – Литвою, Латвією та Есто­ нією. Вони ´рунтувалися на відчутті спільної істо­ ричної долі, аналогічному розумінні сучасних проблем мистецтва, ефективному розвитку його декоративно-ужиткових різновидів. Як уже згадувалося, декоративно-ужиткове мистецтво мало найнижчий статус у системі радянської мистецької ієрархії, не здатне було виконувати найважливіші ідеологічні замовлення, а тому не підлягало надмірному контролю. Відчувши цю “слабинку”, значна частина молодих львівських художників спрямовує свою творчу енергію у сфери декоративно-ужитково­ го мистецтва, свідомо сприймаючи потребу оволодіння конкретними матеріалами і технологіями. Значну роль у цих процесах відіграв факт існу­ 21 Шимчук Є. Зеновій Флінта: штрих до портрета // Альманах 94: Мистецький науково-популярний ілюстрований щорічник. – Львів: Львівська академія мистецтв, 1995. – С. 4. 22 Павельчук І. Витоки абстрактної творчості Карла Звіринського // Образотворче мистецтво. – 2010, 2011. – № 4, 1. – С. 75. О. Аксінін Пам’яті З. Фройда, офорт, 1981 Ю. Чаришнінов Ілюстрація до “Петербурзьких повістей” М. Гоголя, літографія, 1986