Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

128 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях вання у місті єдиного в УРСР Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва. Прихована форма нонконформізму проявилася, насамперед, у кераміці. Цьому сприяє організація низ­ ки виставок “Львівська кераміка” (прикметною була назва першої з них – “Від Трипілля до сучасності”, 1961 року). Експозиції підтвердили, що у сфері декоративно- ужиткового мистецтва можна “безнаказанно” робити оригінальні експерименти, знаходити ефективний вихід для творчої енергії. Під прикриттям “мистецтва третього рангу” тривалий час працюють визначні майстри скульптурної пластики – Роман Петрук, Марія Савка-Качмар, Неля Федчун, відомі живописці – Петро Маркович і Зеновій Флінта, а також майбутні майстри художнього скла – Андрій Бокотей і Богдан Галицький. Прикметним можемо вважати й те, що риси “декоративності”, віднайдені в кераміці, в наступний період 1970 – середини 1980-х років вдалося успішно “легалізувати” не лише в склі, текстилі, дереві та металі, але й, до певної мірі, в образотворчому мистецтві, що яскраво проявилося в побутуванні таких штуч­ но створених понять, як “декоративний живопис” і “декоративна скульптура”. Відмінність у вирішенні основних проблем на рівні нонконформізму між Києвом і Львовом була вповні закономірною. У центрі України, де національна свідомість була значно понівечена то­ талітарним режимом, спостерігаємо виразну тен­ денцію повернення до глибинних першооснов, переосмислення давніх, споконвічних пластів на­ родної традиції. Натомість, художники західного регіону, які ще не встигли втратити національне підгрунтя, намагалисянепориватиздовоєннимиздо­ бутками 1930-х років і, в міру можливості, адаптувати актуальні проблеми сучасного західного мистецтва. Нонконформізм в Одесі базується голов­ ним чином на свідомому “культивуванні” основ­ ного ідеологічного противника соцреалізму – абстракціонізму. Захоплення безпредметним мистецтвом мало тут глибоке коріння, адже урод­ женцем Одеси був один з його засновників і тео­ ретиків – Василь Кандинський. Його абстрактна композиція була вперше надрукована на обкладинці каталога знаменитого “Салону Іздебського” у 1910 році. Зауважимо, що на міжнародних мистець- ких виставках в Одесі, які на початку ХХ століття набули значного розголосу, показували свої праці відомі вітчизняні та єв- ропейські художники – брати В. і Д. Бурлюки, О. Екстер, В. Татлін, А. Матіс, А. Дерен, Ж. Брак, А. Марке, А. Русо та ін. Прикметну рису одеського нонконформізму творить численність йо­ го чільних представників. Іншу особливість становлять дієві зв’язки не лише з європейським мистецьким простором, але й московським андеграундом, зокрема, відомою “Ліанозовською групою”. Так звана “парканна” виставка Е. Мисько Поет Микола Петренко, тон., гіпс, 1985 Т. Левків Чугайстер, кам’яна маса, гончарний круг, ліплення, 1969