Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

147 Свобода творчості і примари минулого перебираючи ініціативу. Поза сумнівом такий “перехід” влади засвідчив профе- сійну зрілість, оскільки він можливий лише по відпрацюванні абсолютного, непомильного чуття тої стихії, якій ху- дожник делегує свою владу у творі” 13 . Це фактично провіщало специфічні транс- часові позиції українського мистецтва кінця ХХ – початку ХХІ ст., його унікаль- ну глибинну основу, де змогли органічно злитися традиції класичного авангарду й постмодерністичні новації. Як найрадикальніший анти- под соцреалізму абстракціонізм здобув швидку популярність у мистецьких осе- редках України. Окрім активу “Живопис- ного заповідника”, до нього примикали кияни Петро Бевза, Володимир Будніков, Петро Лебединець, Олександр Дубо- вик. У повну силу прозвучали твори одеських художників – Олександра Стовбура, Володимира Цюпка, Сергія Савчен- ка, Василя Сада. У Львові засад нефігуративного мистецтва дотримувалися Василь Бажай, Олена Турянська, Ігор Шум- ський, Ігор Янович. Безприцидентне захоплення наших митців форма- ми класичного авангарду було парадоксальним, але вповні закономірним явищем. Художники поверталися до того, від чого їх на початку 1930-х було штучно відірвано, що було насильно заборонене. Пізні прояви класичних аван- гардних течій, своєрідне українське “авангардне ретро”, викликали значне зацікавлення вітчизняних і західних фа- хівців, що підтверджує теза: “Феномен українського аван- гарду, штучно перерваний на довгі десятиліття, по-новому оновлений, достойний впровадження в євро- та світовий контекст” 14 . На відміну від західного світу, українське мистецтво не змогло дійти до завершальної стадії модернізму, а тому не відчувало вну- трішньої потреби постмодернізму. Водночас, воно намагалося зробити цей важливий крок і, таким способом, увійти в безмежне мистецьке поле навко- лишнього світу. 13 Рудик Г. Живопис – незавершений проект // Landschaft “Жипописного заповідника”. – К.: ВХ(студіо), 2002. – С.19. 14 Диченко І. У пошуках колористичного безмежжя // Landschaft “Жипописного заповідника”. – К.: ВХ(студіо), 2002. – С.91. Ю. Новосельський Автопортрет, п., о., 1976 О. Турянська З циклу “Вічність”, папір, авторська техніка, 1995