Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

164 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях лярності в період “перестройки”, є, однак, Ілля Кабаков. У Росії також знаходимо окремі прояви безмірно відстороненого від творчих емоцій, раціонального концептуалізму. Прикметно, од- нак, що ці тенденції не набувають у нас розпо- всюдження: “...Самовизначеність пріоритетної художньої системи в Україні за останні десяти- ліття у бік “гарячого” “тактильного” мистецтва монументальних картин і живописності, чуттє- вості і бароковості – скоріше протиставлення “холодному” московському концептуалізму. Від- хід визнаних діячів Contemporary Art of Ukraine в бік рафінованих інтелектуальних ігор європей- ського “постмодерна” – певною мірою виклик вульгарності “російського соц-арта” 12 . Важливо також враховувати, що постмо- дернізм змінює саме розуміння постаті творця. Якщо в часи модернізму, художник, проголошу- ючи певні ідеологічні позиції, прагнув відчувати себе пророком, що несе “правду про мистецтво”, то тепер він перебуває в середовищі, де панує по- вна архаїка, відверта іронія і гротеск, де ніщо не сприймається і не може сприй- матися надто серйозно. Незважаючи на відсутність стабільності, творець, про- те, отримує несподівані можливості: він не мусить жити лише в своєму часі, а може залучати у творчий простір розмаїття різних епох і культур – східної і за- хідної, первісної і сучасної, античної, середньовічної, ренесансної, барокової тощо. У цьому випадку арсенал виражальних засобів стає майже безмежним (хоч і безмірно ускладнюються проблеми вибору). Мистецтво постмодернізму заполоняє особлива гра, котра поступово втрачає внутрішній сенс, певні закономірності дій, і стає своєрідною “грою в гру”. Домінантне значення ігрового моменту передбачає можливість вільного маніпулювання образотворчими “цитатами”. Звідси проростає коріння таких характерних рис, як асоціативна нестабільність, двозначність, ситуативна випадковість і парадоксальність. Чимало художників відмовляється від категорій реального, справжнього і прекрасного, аргументуючи це тим, що у повсякденному житті їх оточує світ ідей-одноденок, імітацій, політичної клоунади, фальшивих цінностей. Коротка характеристика виникнення і специфіки постмодернізму дає розуміння причин складності його сприйняття в українському мистецтві кінця ХХ століття. У посттоталітарному середовищі, далекому від інтелектуальної “гри”, пройнятому внутрішнім трагізмом, складними процесами виявлення історичної правди, він був цілком “інородним тілом”. До того ж, нам доводило­ ся пізнавати його в момент далеко не початкової стадії розвитку, котра несла наростання внутрішніх протиріч, певні заперечення того, що уже відбулося. Не простим було перебування у постмодерністичному просторі, але входження у нього “з ходу”, без відповідної адаптації, виявилося надто важким завданням. Прагнучи будь-що стати сучасними, швидкими темпами наверстати втрачене, наші художники не враховували основного чинника: до образотворчої мови 12 Клименко О. Передній край // Мистецтво України ХХ століття. – К.: Асоціація галерей України, 1998. – С. 331. Ю. Соломко Поцілунок крадькома, п., о., георафічна карта, 1991