Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

165 Свобода творчості і примари минулого постмодернізму не був готовий ніхто – ні саме творче середовище, ані крити- ки, мистецтвознавці чи глядачі. Появу постмодернізму в кінці 1980-х років сигналізувало явище, на- зване в Україні “новою хвилею”. Воно несло певні національні ознаки. Ро- сійська критика окреслювала його як “південноросійську хвилю”, “південну альтернативу”, “гарячий постмодерн”, “трансавангардне необарокко”, “нові ніжні” тощо 13 . Творам українських митців була притаманна яскрава живописна експресія, виражена у не- стримному буянні відкритого кольору, в ілюзорному русі химерних “необарочних” форм на пло- щині широкоформатних полотен. “Нова хвиля” не мала організаційно окресленої структури. Вона виникла спонтанно і долучала художни- ків з багатьох мистецьких осередків України. Однак най- активніші прояви постмодернізму спостерігаємо в Києві, котрий у посттоталітарній, централізованій державі з по- чатку 1990-х років перейняв роль головного мистецького осередку. До нових мистецьких явищ тут безпосередньо причетні відомі нині постаті як Гліб Вишеславський, Олек- сандр Гнилицький, Олег Голосій, Дмитро Кавсан, Костян- тин Реунов, Сергій Панич, Арсен Савадов, Георгій Сен- ченко, Олександр Сухоліт, Анатолій Твердий, Олег Тістол, Валерія Трубіна, Василь Цаголов, а згодом – Олександр Клименко, Максим Максіков, Кирило Проценко, Юрій Сломко, Ілля Чичкан і багато інших. Окрім Києва, постмодерністичні мистецькі прояви спостерігаємо у творчості одеситів – Дмитра Дульфана, Сергія Ликова, Олександра Ройтбурда, Василя Рябчен- ка; львів’ян – Романа Жука, Володимира Кауфмана, Світ- лани та Ігоря Копистянських, Ігоря Подольчака, Андрія Сагайдаковського, Петра Старуха, Сергія Якуніна; ужго- родців – Габріеля Булеци, Павла Керестея, Павла Ковача; івано-франківчан – Мирослава Яремака, Юрія Іздрика, дрогобиччанина Мар’яна Олексяка та інших. Першими вагомо заявили про себе українські мит- ці у Москві на виставці “Молодість країни” (1987). “Сум Клеопатри”, авторства А. Савадова і Г. Сенченка, став сво- єрідним хрестоматійним зразком українського постмо- дернізму. На іншій – “Молодіжній виставці творів худож- ників соціалістичних країн” (1988) учасниками були вже понад сто українських художників 14 . В Україні нове яви- ще в усій його повноті і розмаїтті представила експозиція 13 Сидоренко В. Візуальне мистецтво: від авангардних зрушень до новітніх спрямувань. – К.: Інсти- тут проблем сучасного мистецтва, 2008. – С. 119. 14 Там само. – С. 121. О. Голосій Хорошо, п., о., 1991 С. Панич Чоловік поранений. Стрибок, п., о., 1989 Г. Вишеславський Стіл, п., о., 1991