Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

167 Свобода творчості і примари минулого ли лише ті, “які увійшли в світове мистецтво зсередини”, тобто переїхали або довгі роки працювали в інших країнах 16 . Очевидно, для повноцінного входжен- ня постмодернізму в українське мистецьке середовище він повинен був отримати опіку певних інституцій, зокрема, закордонних. По- мітний слід у справі підтримки колишнього андеграунду залишила виставка “Українське маляARTство 1960-1980-х років: три поколін- ня українського живопису”, яка проходила в данськихмістах Копенгагені таОденсе (1990). Особливу роль також відіграв Центр сучасних мистецтв Дж. Сороса “Відродження”, відритий у середині 1990-х. Упродовж тривалого часу він виділяв нашим художникам спеціальні гранти та організовував експозиції у виставкових залах, розташованих на те- риторії Києво-Могилянської академії (керівникиЦентру –М. Кузьма, Ю. Онух). У 1990-х рр. українські художники успішно реалізували низку “немалярських” проектів. Серед них виділимо акції “Der winter kaput” (П. Старух, 1992), “Ман- на” (М. Олексяк, П. Старух, М. Яремак, 1993), “Якби я був німцем?” (С. Братков, Б. Михайлов, С. Солонський, 1994), “Мазепа” (В. Цаголов, 1995), “П’яно-форте” (В. Бажай, 1997). Активному розширенню мистецького простору сприяли ленд-артівські симпозіуми “Простір прикордоння”, що відбувалися поблизу с. Мотриця на Сумщині. Основні вектори тактовного креативного входження митця у природне середовище визначала тематика акцій – “Дійство відкрито- го вогню” (1998), “Символіка течії” (2000), “Крейдяний період” (2002) та інші. Важливим було й визнання здобутків українських митців за кордоном. Значну роль відіграла тут величезна виставка “Дух України: 500-ліття маляр- ства”. Відкрита в Мистецькій галереї Вінніпегу (Канада, 1991), вона вперше показала світові всю велич українського мистецтва. Варто також згадати “По- стамнезію” (Німеччина, Мюнхен, 1992), “Ангели над Україною” (Шотлан- дія, Еденбург, 1992), “Степи Європи” (Польща, Варшава, 1993), “Роксоланію” (Бельгія, Клеколаре, 1994), “Поза простором і часом” (Німеччина, Бонн – Кас- сель, 1997 та інші). Чимало названих мистецьких акцій були організовані за- вдяки дружнім стосункам із закордонними діячами мистецтва й культури, за активним сприянням іноземних консульств і посольств. На зламі століть функцію підтримки новітнього мистецтва перейняли численні приватні мистецькі галереї, насамперед, київські – “Бланк Арт” “Бот- тега”, “Галерея Фонду сприяння розвитку мистецтв”, “Карась галерея”, “Парсу- на”, “Совіарт”, “Триптих”, “Я-галерея” та інші. До цього ж причетні мистецькі фестивалі “Арт-Київ”, що регулярно відбуваються в Українському домі. В сенсі аналізу та усталення певних теоретичних основ прикметною була назва пер- шого з них – “Український класичний авангард і сучасне мистецтво” (1996). На третьому фестивалі розпочалася презентація грандіозного проекту “Мис- тецтво України ХХ століття”, який передбачав дванадцять кураторських тема- тичних виставок і був успішно реалізований упродовж 1998-2000 років. Тоді ж відбулося Перше бієнале нефігуративного мистецтва. Поступовофестивалі ви- 16 Клименко О. Передній край // Мистецтво України ХХ століття. – К.: Асоціація галерей України, 1998. – С. 332. П. Ковач Проект “0-10”, авторська техніка, 1994