Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

168 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях явили очевидне розшарування мистетцва – “для широкого вжитку” та “елітарно-креатив- не”. У зв’язку з цим “Арт-Київ” розділився на дві окремі ак- ції – “Fine Art” і “Contemporary Art” (саме остання намагалася відповідати образотворчим принципам постмодернізму). За ініціативи Центру сучас- ного мистецтва “Совіарт”, для координації спільних дій і ре- алізації глобальних всеукраїн- ських проектів, створено Асо- ціацію арт-галерей України. У Києві формується приватна колекція сучасного мистецтва, а згодом відкривається “PinchukArtCentre” (2006), який знайомить українського гляда- ча з різноманітними, у тому числі й найрадикальнішими формами західного і вітчизняного мистецтва. На основі колекції В. Пінчука в “Мистецькому арсена- лі” організована виставка “Прощай зброя” (2004). Її назва – своєрідний символ духовного очищення приміщення Арсеналу і, водночас, нашого розставання з тоталітарним минулим 17 . У Києві, на Подолі, відкрито перший приватний Му- зей сучасного образотворчого мистецтва, котрий згодом розпочав реалізацію широкомасштабного проекту “Мистецька мапа України” (2005). Зміни в українському мистецтві стають очевидними і неминучими. Їх присутність позначає низка фундаментальних видань, які появляються на зла- мі століть. Проект “Мистецтво України ХХ століття” увінчує публікація вели- кого альбому, який подає безцінний матеріал для майбутніх наукових дослі- джень, комплексну картину суперечливих і різноманітних явищ 18 . Творчий доробок найвідоміших митців сучасності, “передній край” українського мис- тецтва демонструє альбом – “Artists of Ukraine: ХХ художників України (кінець сторіччя)” 19 . Інший зріз наших творчих здобутків фіксує видання “Декоратив- не мистецтво України кінця ХХ ст. 200 імен” 20 . На початку ХХІ ст. в Україні піднімається чергова хвиля постмодернізму, така ж скандальна та епатажна, однак значно усвідомленіша, підтримана тепер уже відповідними організаційними структурами, певним визнанням і попу- лярністю за кордоном. Водночас, посттоталітарний “синдром” не так просто покидає глибоко уражене ним суспільство. Про це, зокрема, свідчить проект, уперше представлений у часи незалежності на Венеційському бієнале 2001 р. (куратор В. Раєвський, комісар О. Федорук). Його основна ідея базувалася на характерному для радянських часів “роздвоєнні” зовнішнього і внутрішнього чинників. Український “павільйон” подано у формі великого військового на- мету, блідо-захисного кольору, з маленькими віконцями. Зовнішня “оболонка” різко контрастувала з внутрішнім наповненням: яскравими барвами ідеалізо- 17 Прощай оружие: Современное украинское искусство. Музейный проект / Каталог выставки. – К.: Благотворительный фонд Виктора Пинчука “Современное искусство Украины, 2004. 18 Мистецтво України ХХ століття. – К.: Асоціація галерей України, 1998. – 352 с. 19 Artists of Ukraine: ХХ художників України (кінець сторіччя). – К.: Галерея “Ательє Карась”, 2000. – 240 с. 20 Чегусова З. Декоративне мистецтво України кінця ХХ ст. 200 імен. К.: 2002. – 511 с. Перший Український проект на Венеційському бієнале, 2001