Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

170 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях 3.3. Актуальні питання сьогодення. Приступаючи до обговорення актуальних питань сучасного мисте- цтва варто, насамперед, уточнити, що означає поняття “сучасне мистецтво”. У зв’язку з цим, ми вимушені зачепити проблеми термінології, виняткову склад- ність яких у мистецькому середовищі України визначають три основні чин- ники – безприцидентна довговічність рудиментів соцреалізму, запізніла реак- тивація авангарду-модернізму і неймовірношвидка експансія постмодернізму. У західному світі поняття “сучасне мистецтво” цілком логічно та історично-закономірно співпадає з поняттям “нове мистецтво”, а тому охо- плює найновіші, актуальні форми образного мислення й художнього виразу. Тривала ізоляція України спричинила своєрідний ефект – межа сучасного мистецтва у нас дивно “зависла” на початку ХХ століття. Тому поняття “сучас- не” виявляється сьогодні до кінця незрозумілим, здатне бути відносним або ж позбавленим конкретики. Суперечливість процесів, що розгортаються в українському мистецтві, зумовлює появу специфічних “термінів-замінників”, якими часто оперуємо. В окремих випадках вони не мають аналогів, а тому є незрозумілими (чи не ціл- ком зрозумілими) поза межами України. Наприклад, замість поняття “сучасне” широкого розповсюдження набувають його замінники – англомовний аналог “contemporary” та наш – “актуальне”. У варіанті “contemporary” українські ху- дожники намагаються звести нове мистецтво до вимірів, які панують у захід- ному світі. А якщо поняття “сучасне” в Україні охоплює й “несучасне” (чи не зовсім сучасне), то краще назвати його “contemporary”. Значно складніша ситуація зі вживанням означення “актуальне”. Воно, здебільшого, доволі розмите, позбавлене конкретики. Організатори “актуаль- них” мистецьких акцій чи автори “актуальних” творів вкладають у нього різ- ний зміст. За умов багатовекторності руху та відсутності реальної шкали цін- ностей актуальними можуть видаватися різні аспекти мистецького життя: все залежить від того, в який бік зміщуємо акценти. Актуальною, наприклад, мо- жемо вважати творчість художників молодого покоління, сформованого поза межами безпосереднього впливу тоталітарного суспільства. Актуальними та- кож називаємо найновіші мистецькі форми і течії, а, відповідно, й творчість художників, що їх дотримуються (у цьому випадку спостерігаємо співпадіння з означенням “contemporary”). Так само, актуальним, у випадку сучасної Украї- ни, сприймаємо звернення до творчості чільних представників авангарду по- чатку ХХ ст. тощо. Отже, українська “актуальність” сягає не лише постмодернізму, але й значно віддаленішого в часовому вимірі авангарду (в ширшому розумінні – модернізму). Та й саме звернення до постмодернізму охоплює радше теперіш- ню стадію його розвитку (або занепаду, як окреслюють її деякі дослідники), а ранні етапи. Через те в мистецьких акціях українських митців нерідко відчува- ємо відгомін давноминулих (а тому вже неактуальних) у західному мистецтві помислів. Зауважимо також, що наші “постмодерністи”, зазвичай, прагнуть до- тримуватися традиційної фігуративності (характерний приклад – феномен згаданої вище “нової хвилі”), значно краще адаптують форми, які дають ши- роке поле для експресивного виходу емоцій, а відповідно – ігнорують ті, які пов’язані з концептуально-граничною мінімалізацією засобів виразу.

RkJQdWJsaXNoZXIy Mzk4Mg==