Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

174 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях намагається поривати з модерністич- ними (авангардними) теоріями і, вод- ночас, віднаходити певні компроміси з минулим (саме таким є, здебільшого, наше розуміння постмодернізму). На- томість наступний етап, власне сам “постмодернізм”, представляє новий тип творчості, який розвивається у дещо іншій часово-культурній кон- фігурації (це тлумачення постмо- дернізму нам майже невідоме). Якщо “постмодерн” є пройденим етапом, то мистецтво постмодернізму вже не можна визначати як опозицію чи якусь реакцію на авангардне (модер- не) мистецтво, а, отже, ми перебуваємо у фазі, яка вимагає особливого, відмін- ного від попереднього теоретичного об´рунтування 9 . Звідси виникає оче- видна дилема: що сьогодні намагаєть- ся адаптувати українське мистецьке середовище – “постмодерн” чи “по- стмодернізм”, або ж обидва явища од- ночасно? Варто звернути увагунаще одинмомент, який є дуже важливим для нас у період активного пізнан- ня суспільством творчих засад постмодернізму. Не- бувалий прогрес у розвитку надшвидкісних засобів транспорту і медіа-комунікацій, нівелювання кордо- нів і тотальна глобалізація, у поєднанні з вседозво- леністю у творчій діяльності, спричинили появу но- вого типу художника. Це – своєрідний мандрівник, який, використовуючи необмежені можливості, без- упинно та вільно подорожує крізь різні часи і куль- тури. Результатом перманентного зіставлення цих культур у творчому процесі (або ж довільних куль- турних інтерпретацій) є явище “транскультурності”. Немало з тих, хто його спостерігає, слушно вбачають загрозу наростання куль- турного розпаду, порушення основ розуміння культури як певної цілісності. Враження “транскультурності” підсилює активний вихід сучасного мистецтва поза межі реальності – у штучно створений, віртуальний світ. Його доступність дає небачені можливості, але породжує зворотній ефект у вигляді перевантаження людської психіки внаслідок надмірного “завуження” реально- го простору-світу і своєрідного “пресування” в часі. Швидкоплинні, інтелекту- ально-елітарні мистецькі “ігри” на грунті електронної техніки, зосереджені у вузькому колі спеціалістів, невпинно множаться, але переважно не залишають по собі помітного сліду і проявляють тенденцію до завчасного “випадання” поза межі фіксованого історичного процесу. 9 Connor S. Postmodernist Culture. An Introduction Theories of The Contemporary. – Oxford, 1997. – 264 р. Фрагменти експозиції першого в Україні Бієнале сучасного мистецтва “Арсенале 2012”