Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

177 Свобода творчості і примари минулого з них не пройшла у повному обсязі мистецької науки ХХ ст. і перманентних процесів інтелектуалізації творчої діяльності. З цієї причини українське мис- тецьке середовище змушене долати прояви закомплексованості полярного характеру: як минулої соцреалістичної “зверхності”, так і сьогоднішньої “мен- шовартості”. На підставі аналізу нинішньої ситуації вирисовувється своєрідна по- двійна ситуація: уникнути постмодернізму – неможливо, але й адаптувати його чужородні впливи – дуже складно. Враховуючи це, припускаємо таку “форму- лу” нашої діяльності, яка може стати вповні актуальною – знати все, але не все копіювати, застосовуючи у сьогоднішньому творчому процесі. Такий шлях, зрештою, підказує саме означення постмодернізму, яке виявляє його приро- ду. Подібно до постімпресіонізму, ман’єризму чи еклектики, він є перехідним, тимчасовим явищем, за яким, як показує історичний досвід, має виникнути щось нове. Визнаючи доречність згаданої “формули”, підкреслюємо важливу про- світницьку роль організацій та установ, які намагаються популяризувати в Україні мистецтво ХХ ст. і сучасне мистецтво. В цьому аспекті цілком позитив- ною є, наприклад, діяльність київського “PinchukArtCentre”, довкола якого то- читься багато суперечок. Усе, що експонується у його виставкових залах, незва- жаючи навіть на крайні прояви антиестетики, є певним виявом того, що було, про що треба знати, інша справа – чи треба це наслідувати? Справа кожного: зрозуміти і виявити причини виникнення того чи іншого явища, визначити своє ставлення до нього. Сприйняття чи заперечення певних творчих підходів може ´рунтуватися лише на глибоких знаннях. Очевидно, сьогодні немає сенсу ставати “тикими як вони”. Нема по- треби возити в Америку “американське мистетцво” українського зразка чи до- казувати на найбільших європейських мистецьких форумах – “ми такі самі”. Справжній інтерес може викликати лише те, чим ми відрізняємося від інших. Якщо шлях до успіху кожного окремо взятого художника пролягає від непо- вторності способу його мислення, психіки і генетичного коду, то, так само, міжнародний успіх сучасного українського мистецтва може гарантувати лише органічний зв’язок з неповторною місцевою ментальністю, способом плас- тичного мислення, з трактування форми, барви, ритму тощо. Сьогодні ми, всі, хто причетний до сфер культури і мистецтва, муси- мо усвідомлювати, що вартісні достойні твори і багатьох достойних авторів, які здатні викликати захоплення у фахівців будь-якого рівня. Нам не вистачає лише відповідних фахівців, теоретиків і критиків мистецтва, арт-менеджерів та представників арт-бізнесу, а також (а, можливо, й у першу чергу) посадових осіб, які б уміли підтримувати таланти, вирізняти їх і захищати від переважа- ючої маси посередностей і кон’юнктурщиків. Спеціалісти у галузі сучасного мистецтва і державні службовці, яким доручено відповідні сфери роботи, по- винні усвідомлювати свій обов’язок, навчатися показувати наші здобутки поці- новувачам мистецтва за кордоном, популяризувати наших кращих художни- ків, сприяти здобуванню ними реального авторитету та відповідних позицій у світовому мистецькому процесі.