Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

19 Мистецтво першої третини ХХ століття яскравих творчих індивідуальностей. Вони немовби випереджають час і, зазвичай, не здатні почувати себе комфортно в ранньокапіталістичному суспільстві, яке динамічнорозвивалося, сповнене контрастів, практицизму і відвертого цинізму. Шукаючи натхнення у найпотаємніших закутках людської душі а, водночас, в екзотичних куточках світу, проникаючи до осередків незайманої природи і первісних культур, художники нового покоління не прагнуть слави, визнання, а іноді й звичайного людського спілкування. Для буденного оточення вони нерідко стають диваками, замикаються в собі, не витримуючи внутрішнього емоційного навантаження, в якому зароджуються основи нового мистецтва. Яскравим прикладом цьому можуть служити життєві долі Поля Сезана, Вінсента Ван Гога, Поля Гогена, Тулуза Лотрека, АмадеоМодильяні чи ЕдвардаМунка. Разом з тим, мистецтво зламу століть виявляє іншу тенденцію – якщо раніше воно розвивалося як своєрідна складова природознавчих наук і, таким чином, долучалося до справи достовірного пізнання світу, то в ідеологічний період все виразніше домінує гостре відчуття часу, відрив від реальності, швидке реагування на найновіші досягнення різних галузей науки. Так, наприклад, відкриття в галузі оптики надихають пуенталістів і згодом спричиняють появу окремої течії – оп-арту. Футуристи обожнюють новітні засоби пересування. Сповідуючи культ машини і динаміки руху, вони закладають основи кінетичного мистецтва. Конструктивісти та абстракціоністи звертаються до досконалих форм геометрії і свідомої мінімалізації виражальних засобів, створюючи на цій основі принципово нові засади організації архітектурного середовища. Концепція сюрреалізму згодом ´рунтуватиметься на основоположних ідеях психоаналізу Зигмунда Фройда. Так чи інакше, мистецтво в основному руслі свого розвитку невпинно рухається до авангарду. Саме він стане основоюдокорінних перемін, що надалі характеризуватимуть мистецьку ситуацію впродовж ХХ століття. Д. Бурлюк В. маяковський, ксилографія, 1925