Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

22 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях У культурно-мистецькому середовищі політика “українізації” реалізувалася на основі актуальних модерністично-авангардних ідей, ор­ ганічно поєднаних з неповторною українською ментальністю. Вона принесла вражаючі здобутки. В навчальних закладах і книгодрукуванні небувало швидкими темпами запроваджувалася українська мова. До вершин творчості піднялися наші поети – П. Тичина, М. Рильський, М. Зеров, М. Драй-Хмара, Є. Плужник, талановитий драматург – М. Куліш, знаменитий режисер театру “Березіль” – Л. Курбас, визначний майстер кіно – О. Довженко. Значним осередком творчих пошуків залишалася Українська академії мистецтв, перейменована в Київський художній інститут, де продовжували викладати прихильники різних мистецьких напрямів. Панів­ ний дух свободи відчувався у численних критичних і мистецтвознавчих виданнях. “Українізацію” 1920-х завершили масові репресії. Вершиною драматизму того часу став тра­ гічно-символічний вчинок: у 1933 році, зазнавши гіркого розчарування і жорстоких переслідувань, М. Скрипник і М. Хвильо­ вий покінчили життя самогубством. Подібно до інших українських ідеалістів, закорінених у будівництві комунізму, вони запізно зрозуміли, що “революція їм тільки здавалася “своєю” (…), ні художній авангард “пролетарській” рево­ люції, ні така “пролетарська” революція художньому авангарду, як і самому пролетаріату, не були потрібні” 7 . Новітні культурно-мистецькі віяння зазнали жорстоких погромів. Радянська влада рішуче взялася за здійснення повороту в минуле: “Дадаїстський етап” більшовицької революції з його утопіями проле­ тарського колективізму зникав у минуле. Сімейні “мі­ щанські” ідеали поновлювалися у правах. Мистецтво і література “зрозумілі масам” у самому посередньому варіанті без “формалістичних завихрень”, повинні були служити чітко сформульованій державній ідеології. Нещодавна ідеологічна партизанщина... підлягала фізичному знищенню” 8 . Хоч врешті-решт “українізація” виявилася черговим підступом і своєрідним вимушеним “реверансом” більшовицької влади у бік “братніх народів Росії”, вона мала величезне значення для української історії ХХ століття. Поряд із пізнішим проривом “шістдесятників” здобутки 1920-их років стали вагомою запорукою процесів національного відродження 1990-х років. Окрім того, “українізація” 7 Лобановський Б. Український живопис у лабетах пребудов: від джерел соцреалізму до 1980-х років // Реалізм та соціалістичний реалізм в українському живописі радянського часу. – К.: LK “Maker”, 1998. – С. 23. 8 Там само – С. 22. Обкладинка покажчика “Українська книга ДВУ”, 1926 П. Ковжун Обкладинка журналу “Нова генерація”, 1929