Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

24 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях вивільнення мистецтва від суспільної залежності та конкретних со­ ціальних функцій, перехід у сферу цілком автономної, відповідної до нових інтелектуальних потреб творчої діяльності. Важливу для цілого майбутнього століття рису визначали теорії синтетизму, що базувалися на активному взаємопроникненні мистецьких форм і виражальних засобів, зверненні аван­ гардистів до актуальних проблем формування сучасного архітектурного й предметного середовища. Мистецький простір переповнювали небувалі переміни: в 1910 ро­ ці Василь Кандинський проголосив основні засади абстракціонізму, а в 1914-1915 роках Казимир Малевич створив знаменитий “Чорний квадрат”, який став своєрідним символом зміщення творчої домінанти – зі зовнішньо- спостерігальної на внутрішньо-філософську. У 1917 році відбувся скандаль­ ний прецидент – Марсель Дюшан вимагав місця для експонування на виставці звичайного туалетного пісуару, називаючи його “Фонтаном”. У 1919 році Володимир Татлін працював над парадоксально-грандіозним конструктивістським задумом пам’ятника ІІІ-му Інтернаціоналу. Сьогодні здобутки видатних художників авангарду є загальновідоми­ ми. Незважаючи на задекларовані ними принципи “музеєборства”, ігноруван­ ня традиційних форм мистецьких творів і принципове заперечення їх як товару на продаж, праці авангардистів заполонили колекції найвідоміших музеїв світу. Радикальні виступи проти класичного мистецтва завершилися парадок­ сально – самі авангардисти перетворилися у своєрідну класику нового покління, а ціни на їхні твори сягнули неймовірних сум. Окрім загальновідомого, в мистецтві авангарду нас цікавить, насамперед, інший аспект, який безпосередньо стосується України. Незважаючи на певну периферійність, що так яскраво проявилася у засвоєнні ідей імпресіонізму, надалі мистецькі процеси не виявляли жодної відмінності між європейським Заходом і Сходом. Більше того, “винятко­ во багато наваторів походило зі східної та середньої Європи: з Румунії, Угорщини, Росії, Польщі, Чехії, Литви, Білорусії” 9 . Проте, у цьому переліку немає України, адже вона в той час просто не існувала як самостійне державне формування. Втім, згадка про Росію і Польщу означає, що йдеться тут також і про українські землі. У такій ситуації постає закономірне запитання: як і наскільки мистецтво авангарду є актуальним та причетним до України? Десятки років у нас формувалася хибна думка, що воно є немовби чужим для української традиції та ментальності. Більшість видатних митців авангарду (як і саме це явище) досі були відомі у світі лише під означенням “russian”. Радянський варіант історії українського мистецтва 1910-1930-х років сповнений фальшувань, відвертих підтасовок і приховування очевидних фактів. Вони є яскравим доказом того, що у складі СРСР Україна ніколи не була “рівною серед рівних”, а підлягала російській імперській політиці, принципам безсоромного привласнення “старшим братом” усього кращого, що було створене на наших землях. 9 Sztuka ś wiata: W 10-сі t. / Warszawa: Arkady, 1996. – T. 9: Sztuka pierwszej poіowy XX wieku. – 380 s. В. Татлін під час гри на бандурі