Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

26 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях Стосовно згаданого кубофутуризму, зазначимо, що власний, оригіна­ льний шлях, яким нерідко прямували до новітніх мистецьких форм українські митці, сприяли активному розширенню загальних меж авангарду. Як заначає відомий дослідник мистецтва початку ХХ ст. Г. Коваленко: “Момент виходу кубофутуризму у безпредметність надзвичайно важливий не лише для мистецтва Екстер, але й для практики і долей російського авангарду взагалі” (переклад з російської – О. Г.) 13 . Висловлені думки органічно доповнює ще одна: “Кубізм не був чужий українським митцям, але перед революцією вони культивували його не на українському, а на російському ´рунті в Москві. Тут були О. Грищенко і О. Шевченко та ціла група народжених на Україні митців: М. Ларіонов, брати Володимир і Давид Бурлюки, В. Татлін, К. Малевич. Всі вони були фактичними творцями російського кубізму та інших модерних стилів доби” 14 . Донедавна мало хто в Україні знав про існування книги Мирослави Мудрак, опублікованої 1986 р. в Мічигані англійською мовою під назвою “Нове покоління та художній модернізм в Україні” (“The New Generation and Artis- tic Modernism in the Ukraine”) 15 . Саме в ній було вперше розставлено чимало основних акцентів новітньої історії українського мистецтва, вияволено роль художників-авангардистів. Проте, після виходу в світ ця монографія була недоступна не лише для українських читачів, а й, навіть, для вузького кола фахівців. У 1990 – на початку 2000-х років чимало виставок українського авангарду було представлено в європейських містах і за океаном: “Українська Авангарда” – у Музеї сучасних мистецтв у Загребі (1990 – 1991), “Spirit of the Ukraine” – у Художній галереї у Вінніпегу (1991 – 1992), “Авангард і Україна” – на Віллі Штук у Мюнхені (1993), “Феномен українського авангарду 1910 – 1935 років” – у Художній галереї у Вінніпегу (2001 – 2002), “Verso lo spazio luce” – на Віллі Калдоньо у Віченца (2004) 16 . Проте справжній переворот у його сприйнятті спричинили вернісажі в Чикаго та Нью-Йорку, організовані впродовж 2006-2007 років. На перший погляд, вони немовби вписувалися у низку виставок російського авангарду, представлених у США, починаючи з кінця 1970-х років, але, разом з тим, виявляли світові цілком інші пріоритети 17 . Проект “Перехрестя: український модернізм 1910-1930 рр.” (“Cross- roads: Ukrainian Modernism 1910th – 1930th”) ініціював мистецтвознавець і публіцист, представник давнього княжого роду, який нині проживає у Лондоні – Микита Лобанов-Ростовський. Його реалізація відбулася за безпосередньої участі дирекції Національного художнього музею України і відомого українського фахівця в галузі модерного мистецтва – Дмитра Горбачова. На­ сичена багатим інформаційним матеріалом, виставка представила понад 70 творів 21 автора. Доречно також зазначити, що показу колекції у Нью-Йорку (квітень 2007 р.) передувала наукова конференція “Український модернізм у контексті 1910-1930 років”, проведена Українським дослідним інститутом Гарвардського університету за участю провідних спеціалістів усього світу. 13 Коваленко Г. Александра Экстер: от “цветовых ритмов” к “цветовым динамикам” // Александра Экстер: цветовые ритмы. – М.: Palace Editions, 2001. – С. 7. 14 Гординський С. Люди, ідеї, твори. 50 років українського образотворчого мистецтва // Об’єднання українських письменників “Слово”. – Нью-Йорк, 1968. – ч. 3. – С. 457. 15 Mudrak Myroslava. The New Generation and Artistic Modernism in the Ukraine / UMI Research Presss. Studies in the Fine Art: The Avant-Garde. – Michigan: Ann Arbor, 1986. – 282 s. 16 Джон Болт. Національний за формою, інтернаціональний за змістом: модернізм в Україні // Український модернізм 1910-1930: Альбом. – Хмельницький: Галерея, 2006. – С. 15. 17 Там само. – С. 7.