Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

28 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях космічно буде трактувати біле тло своїх абстрактних картин...” 21 . М. Мудрак пише: “Хоч у творчості Татліна використано кубістську іконографію музичних інструментів, там немає гітар, скрипок чи кларнетів, притаманних картинам Пікассо або Брака; його Конструкція у блакитному і жовтому виявляє незаперечну схожість з бандурою – укараїнським народним музичним інстру­ ментом, на якому Татлін грав професійно” 22 . В іншому випадку дослідниця говорить про те, що “абстрактні геометричні твори Екстер та її товаришок, малярок Марії Васильєвої та Ніни Генке, постачали модерністські шаблони для вишивок на шарфах, подушках та іншій художній продукції, що виготовлялася у сільських художніх майстернях неподалік від Києва. Ці предмети, зроблені руками селян з Вербівки, потім продавалися в магазинах Полтави, Москви, Берліна та Києва. Взаємодоповнюваність між пишними композиціями Екстер і виром яскравих кольорів наївних картин Ганни Собачко-Шостак визначає тісну взаємопов’язаність обох цих сфер мистецької продукції і вказує на їхню сумісність із модерністським контекстом” 23 . Українське коріння творчості О. Екстер визнала у передмові до опуб­ лікованого в Москві альбому “Александра Экстер: цветовые ритмы” заступник директора Державного російського музею Є. Петрова: “Бурхливі пристрасті і лірична мрійливість, виражені темпераментними живописними рухами пензля, нагадують архітектурні форми українського бароко чи гребені хвиль, що набігають. Любов до червоно-бордового кольору сягає ікони і предметів народної творчості, що увійшли в образотворчу мову Олександри Екстер від вражень дитинства, яке художниця провела на Україні” (переклад з російської – О. Г.) 24 . Зовсім недавно, 2011 р. з’явилася книга, що в значній мірі заповнила невідомі сторінки нашої історії та узагальнила досвід діяльності наших митців у сфері модерного мистецтва 1910-1930-х років – “Українські митці Парижа. 1910-1939” 25 . Її автор наголошує на тому, що: “Серед прибулих в Париж у 1900-1939 роках українських художників більшість орієнтувалась не на консервативні академічні взірці, а одразу ж зверталася до останніх ідей французької школи, сміливо починала власні пошуки в найновіших галузях мистецтва. Авангардність і винахідливість, почуття гумору і внутрішня життєва енергія – ці властиві радше риси натури, ніж пластичної мови – справді різноманітної, можна виділити як притаманні вихідцям з України” 26 . Ці слова заперечують радянські стереотипи, які старанно формували враження ментальної відчуженості модерного мистецва для українських художників. Довстановлення вЄвропі тоталітарнихрежимів і початкуДругої світової війни Париж був центром усіх мистецьких подій. Присутність українських художників у цьому визначному осередку була реальним показником їхньої причетності до актуальних світових подій. Столиця Франції концентрувала помисли й устремління тогочасної мистецької еліти. Сюди, у повноводне річише сучасного авангардного мистецтва, стікалися таланти з усього світу. Цілком нормально тут себе почували й численні представники слов’янського світу, а серед них – українці. Крім “неовізантистів” (М. Бойчук, М. Касперович, 21 Горбачов Д. Казимир Малевич і Україна // Український модернізм 1910-1930 / Альбом. – Хмельницький: Галерея, 2006. – С. 64. 22 Мудрак М. Український авангард // Український модернізм 1910-1930 / Альбом. – Хмельницький: Галерея, 2006. – С. 31. 23 Там само. – С.32. 24 Александра Экстер: цветовые ритмы. – М.: Palace Editions, 2001. – С. 4. 25 Сусак В. Українські митці Парижа. 1910 – 1939. – К.: Родовід, 2011. – 408 с. 26 Сусак В. Українські митці Парижа. 1910 – 1939. – К.: Родовід, 2011. – С. 188.