Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

29 Мистецтво першої третини ХХ століття С. Сегно та ін.), які зуміли приверну­ ти загальну увагу на виставці 1910 року в “Салоні незалежних”, в Парижі здобували неабияке визнання М. Ан­ дрієнко-Нечитайло, М. Глущенко, О. Грищенко. Французький часопис “Candide” писав, що “портрети Глу­ щенка, солідні полотна, рятують честь вистави незалежних...” 27 . Своєрідним символом новацій у мистецькому житті Парижа став О. Архипенко. До Парижа звертали погляди й художники Західної України. У світо­ ву столицю мистецтва вони нерідко потрапляли разом з поляками, ви­ пускниками Краківської академії мистецтв, що мала у Франції свою філію. Серед них, зокрема, були С. Борачок, Й. Ярема, Р. Сельський, Р. Турин. У Модерній академії Фернана Леже в Парижі студіювали Г. Штренг, О. Ган, М. Райх, Р. Сельський, а згодом В. Ласовський 28 . Париж “сильно впливав на ху­ дожників колишньої Польщі (а отже й галицьких українців – О. Г.): вони жили його барвами, його настроями й, основне, його формалістичним мистецтвом, наслідуючи і реалістичних імпресіоністів, і крайніх абстрагістів” 29 . Перебуваючи в Парижі, українські художники відчували себе часткою європейського мистецького простору. На рідні землі вони привозили ори­ гінальні ідеї і нові мистецькі форми. Важливо, що у переважній більшості ви­ падків їхнім результатом було не сліпе копіювання, а прагнення розвивати побачене у власному руслі, на грунті місцевих традицій. Не випадково в Україні могли виникати такі цілком оригінальні явища, як кубофутуризм. Період авангарду позначений появою творів, які сьогодні є не лише безцінним надбанням України. Їх значення у світовому мистецтві досягає хрестоматійності: без використання цієї спадщини неможливою стає побу­ дова будь-якого ілюстративного ряду, що висвітлює мистецькі процеси пер­ шої третини ХХ століття. Серед багатьох інших згадаємо “Карусель П’єро” (1912) і “Медрано ІІ” (1913) О. Архипенка, “Чорний квадрат” (1914-1915) і супрематичні композиції (1915-1916) К. Малевича, ескізи театральних костюмів О.Екстер (1919-1920), “Карусель” Д. Бурлюка (1921), “Рельєф А” (1920-і роки) та “Арлекіно” (1923-1924) В. Єрмілова, “Біля яблуні” Т. Бойчу­ ка (1919-1920), “Молочницю” М. Бойчука (1920-і роки), “Пилярів” О. Богома­ зова (1927), “Рибалку” В. Пальмова (1928), “Лєтатлін” В. Татліна (1932) та ін. Сьогодні ці праці є частиною загальнолюдського надбання, а їхня фактична цінність не має реального виміру. 27 За матеріалами каталогу виставки Миколи Глущенка під редакцією П. Ковжуна (Львів, 1935). 28 Мистецтво Львова першої половини ХХ століття: Каталог виставки / Концепція та реалізація виставки і каталога О. Ріпко. – Львів: Каменяр, 1996. – 104 с. 29 За матеріалами статті М. Дмитренка “Блискучі творчі перспективи” (Література і мистецтво, 1940, № 1). В. Татлін Модель апарата “Лєтатлін”, кінець 1920-х років