Орест Голубець • Українське мистецво XX століття
30 О. М. Голубець мистецтво хх століття: український шлях 1.3. Українська академія мистецтв і мистецькі об’єднання Вагому передумову причетності українських художників до актуальних мистецьких подій першої третині ХХ ст. становило те, що немало з них здо бували освіту у відомих та авторитетних європейських навчальних закладах. Наприклад, у Мюнхені вдосконалювали свою майстерність Д. Бурлюк, А. Ма невич, В. Меллер, у Парижі – Д. Бурлюк та О. Екстер. О. Кульчицька відвідувала майстерні відомих професорів у Відні, а О. Новаківський – у Кракові. Загалом, у ході здобуття професійної освіти нашими митцями спостерігаємо дві основні тенденції: на східних теренах переважають навчальні установи Петербурга і Москви, на західних – Парижа, Мюнхена, Відня, Кракова, Праги тощо. У Східній Україні “виховання молодих майстрів образотворчого мистецтва зосереджувалося в трьох художніх училищах – Київському, Хар ківському та Одеському” 1. Однак у грудні 1917 р. відбулася подія, яка стала однією з найважливіших в історії українського мистецтва. У Києві було відкри то перший мистецький навчальний заклад найвищого рівня – Українську академію мистецтв. Вона була заснована за ініціативою видатних представ ників української інтелігенції – Д. Антоновича, М. Біляшівського, Г. Павлуцько го і безпосередньою підтримкою голови Центральної ради – М. Грушевсько го 2 . Першим ректором Академії був видатний художник й архітектор, автор проекту великого та малого гербів УНР – Василь Кричевський. Зауважимо, що саме він, у жовтні 1943 році, очолив інший вищий навчальний заклад, ство рений у Львові під час німецької окупації, і проголосив його спадкоємцем ідей Української академії мистецтв. Українська академія мистецтв принципово відрізнялася від єди ної до цього часу на теренах колишньої російської імперії та однієї з найконсервативніших у Європі – Петербурзької академії. Яскравим свід ченням тому служать слова відомого художника і педагога О. Богомазова, сказані на Першому всеукраїнському з’їзді художників: “...Тільки створення вищої художньої школи у Києві, вільної від академічної рутини і плазування перед авторитетами, може по-справжньому сприяти розквіту українського мистецтва в колах сучасних європейських художніх течій“ 3 . Від самого початку в організації київського навчального закладу була використана прозахідна структура – популярна на той час у Європі система вільних індивідуальних майстерень, де кожен з професорів мав можливість розвивати власний мистецький напрям: “Г. Нарбут – графічне мистецтво, М. Бойчук – майстерню ікони і фрески, яка згодом почала іменуватися май стернею монументального мистецтва, А. Жук – декоративне мистецтво, В. Кричевський – будівництво і народне мистецтво, Ф. Кричевський – май стерню історично-побутового жанру, М. Бурачек - інтимний пейзаж, літо графію, А. Маневич – декоративний пейзаж, О. Мурашко – майстерню пор третного малярства, Б.Кратко – майстерню скульптури”. До педагогічного складу належав також талановитий історик мистецтва І. Врона 4 . 1 Історія українського мистецтва: У 6-ти т./ АН УРСР. Голов. ред. української радянської енцикло- педії. - К., 1967. – Т. 5: Радянське мистецтво 1917 – 1941 років. – С. 12. 2 Кравченко Я.О. Школа Михайла Бойчука. Охрім Кравченко. Художник і час. – К.: Оранта, 2005. – С. 21. 3 Лобановський Б. Український живопис у лабетах пребудов: від джерел соцреалізму до 1980-х років // Реалізм та соціалістичний реалізм в українському живописі радянського часу. – К.: LK “Maker”, 1998. – С. 18. 4 Кравченко Я.О. Школа Михайла Бойчука. Охрім Кравченко. Художник і час. – К.: Оранта, 2005. – С. 21-23.
RkJQdWJsaXNoZXIy Mzk4Mg==