Орест Голубець • Українське мистецво XX століття

31 Мистецтво першої третини ХХ століття Як бачимо, в Українській академії мистецтв було згуртовано потужні творчі сили, чимало визначних художників і педагогів. Особливо важливим є те, що, поруч з прихильниками реалістичного мистецтва, імпресіонізму та модерну, у професорсько-викладацькому складі установи певний період пра­ цювали й чільні представники українського авангарду –О. Богомазов (від 1922 до 1930), В. Пальмов (від 1925 до 1929), К. Малевич (від 1928 до 1930), В. Татлін (від 1925 до 1927). Цей перелік імен дає уявлення про неабиякі потенційні можливості унікального педагогічного колективу, про реальне розмаїття наявних у ньому творчих поглядів і методів, які могли обирати студенти. Процес творення вільної Української Держави зумовив хвилю творчого відродження: “Це був правдивий український і мистецький ренесанс, який згодом був брутально здушений новим комуністичним московським режимом у крові його творців” 5 . На противагу сказаному, показовою є загальна характеристика, надана Українській академії мистецтв за радянських часів. У передмові до 5-го тому “Історії українського мистецтва” зазначено, що з її відкриттям “становище, по суті, мало в чому змінилося..., академія не стала вищим уч­ бовим закладом з певною пе­ дагогічною системою”. Ви­ являється, істотним недоліком було те, що “творчо ізольова­ ні” майстерні не мали “єдиного ідейно-творчого спрямування” (йдеться тут, мабуть, про дос­ коналість єдиного творчого методу у вигляді соцреалізму). Крім того, “... за часів гетьмана Скоропадського, петлюрівської Директорії та денікінців, які позбавили Українську ака­ демію мистецтв державної під­ тримки і навіть постійного при­ міщення, академія прийшла до цілковитого занепаду” і лише уряд Радянської України взяв її на “державне утримання” 6 . Правда була зовсім іншою. Коли більшовики повстали проти Цен­ тральної Ради і в січні 1918 року зайняли Київ, “...за кілька тижнів свого па­ нування... розстріляли понад п’ять тисяч цвіту української інтелігенції”. В такій ситуації “професори і студенти Української Академії Мистецтв змушені були переховуватися, а сама Академія була замкнена”. Прихід німців та зміна уряду Центральної Ради на Гетьманську Державу в квітні 1918 року, а потім – на уряд Директорії УНР, “не перешкоджали нормальній праці Академії”. Тоді як зі встановленням більшовицької влади в лютому 1919 року “не минуло й двох місяців, як ... приміщення Академії було зачинено, а все майно її викинено на горище” 7 . 5 Блакитний Є. Творчий шлях українських митців // Нотатки з мистецтва. – 1981. – № 21 (липень). – С. 5. 6 Історія українського мистецтва: У 6-ти т./ АН УРСР.. Голов. ред. української радянської енцикло- педії. – К., 1967. – Т. 5: Радянське мистецтво 1917-1941 років. – С. 12. 7 Блакитний Є. Федір Григорович Кричевський // Нотатки з мистецтва. – 1979. – № 19 (жовтень). – С. 15. Засновники першої Української Академії Мистецтв у Києві. Стоять (зліва направо) – Г.Нарбут, В. Кричевський, М. Бойчук, сидять – А. Маневич, О. .Мурашко, Ф. Кричевський, М. Грушевський, І .Стеценко, М. Бурачек